"05" березня 2013 р. Справа № 4/5007/943/12
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року
у справі № 4/5007/943/12
господарського судуЖитомирської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АРС"
доРужинської селищної ради
простягнення 119 157,60 грн.
за участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача -не з'явився
Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.10.2012 року (суддя - Лозинська І.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року (головуючий суддя - Мельник О.В. , судді - Саврій В.А., Грязнов В.В.), у справі № 4/5007/943/12 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "АРС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2008 року між ТОВ "АРС" (генпідрядник) та Ружинською селищною радою (замовник) було укладено договір генпідряду № 8 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції каналізаційних мереж, а саме: часткові роботи по установці очистки вод "Біотал" об'ємом 200 м куб. на добу в смт. Ружин.
Обсяг виконання робіт визначається по фактично виконаних роботах, згідно з актами обміру робіт, підписаними сторонами, погодженою проектно-кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов'язаний прийняти та провести оплату за виконані роботи згідно з актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та № КБ-3.
У п. 2.2 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником щомісячно на підставі актів приймання виконаних робіт по формі № КБ-2 в термін 10 днів з дня підписання довідки по формі № КБ-3.
Пунктом 2.1 договору погоджено, що вартість робіт визначається динамічною (приблизною) договірною ціною на підставі кошторисів та калькуляцій, які оформляються сторонами додатково, і становлять 250 000 грн. з ПДВ.
Пунктом 3.2 договору погоджено початок виконання робіт - липень 2008 року та закінчення робіт - грудень 2008 року.
У випадку зміни фактичних обсягів робіт, зазначених у договорі, або при наявності у замовника потреби в виконанні додаткових робіт, не передбачених кошторисом, сторони оформляють додаткові угоди (п. 3.3 договору).
Згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 за вересень - грудень 2008 року позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 250 000,00 грн., які повністю оплачені відповідачем за платіжними дорученнями № 2 від 11.08.2008 року на суму 75 000,00 грн., № 3 від 25.09.2008 року на суму 25 000,00 грн., № 1 від 28.11.2008 року на суму 100 000,00 грн., № 2 від 12.12.2008 року на суму 50 000,00 грн.
Відповідно до акта приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в, підписаного представниками сторін та скріпленого їх печатками 30.01.2009 року, протягом січня 2009 року позивачем були виконані підрядні роботи на суму 119 157,60 грн., які залишилися неоплачені відповідачем.
Місцевий господарський суд, навівши приписи ч. 4 ст. 267 ЦК України, у позові відмовив.
Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що перелічені в акті за січень 2009 року роботи були виконані позивачем на підставі іншого договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, а тому настання строку виконання відповідачем взятого на себе обов'язку з оплати прийнятих ним робіт обумовлене моментом пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. Проте, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою, заявлений позов про стягнення спірної суми заборгованості є передчасним, а відтак у задоволенні останнього апеляційним господарським судом відмовлено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, проте вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" не підлягають задоволенню, виходячи з інших підстав.
Оскільки перелічені у спірному акті від 30.01.2009 року роботи за своїм змістом і характером становлять завершальну стадію реконструкції каналізаційних мереж в смт. Ружин, яка була предметом договору генпідряду № 8 від 10.07.2008 року, у той час як сплив обумовленого договором строку закінчення робіт у розумінні ст. 599 ЦК України не є підставою припинення розпочатого виконанням зобов'язання, то наведене дозволяє дійти висновку, що у січні 2009 року підрядні роботи виконувалися позивачем саме на підставі та на виконання договору генпідряду № 8 від 10.07.2008 року. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що перелічені у спірному акті від 30.01.2009 року роботи були виконані на підставі іншого договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, не підтверджуються матеріалами справи.
В силу ст. 875 названого Кодексу за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором (ст. 844 ЦК України).
Отже, у розумінні наведеної норми на підрядника покладається обов'язок своєчасного попередження замовника про виникнення необхідності істотного перевищення приблизної ціни договору підряду. При цьому, якщо таке попередження підрядником здійснено не було, останній зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, яка погоджена у ньому, у той час як виконання підрядних робіт з істотним перевищенням приблизної ціни договору без своєчасного попередження про дану обставину замовника позбавляє підрядника права вимагати від замовника оплати таких робіт.
Виходячи з приписів вищезазначених норм, враховуючи при цьому, що прийняті згідно акта за січень 2009 року на суму 119 157,60 грн. підрядні роботи були виконані позивачем з перевищенням приблизної ціни договору, погодженої сторонами у п. 2.1 останнього, за відсутності доказів звернення підрядника до замовника з попередженням про таке перевищення, так само як і доказів погодження сторонами зміни приблизної ціни договору, як те встановлено судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що за таких обставин підрядник не в праві вимагати від замовника оплати прийнятих ним робіт за актом від 30.01.2009 року, оскільки зобов'язаний був виконати весь обсяг робіт за ціною, визначеною у договорі підряду.
При цьому у даному випадку сам по собі акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2009 року свідчить про виконання перелічених у ньому робіт підрядником та їх прийняття замовником, у той час як не підписання останнім довідки за формою № КБ-3 дозволяє дійти висновку про відсутність згоди замовника на перевищення підрядником приблизної ціни договору при виконанні даних робіт, а відтак - і виникнення у замовника обов'язку з оплати прийнятих робіт, вартість яких істотно перевищує приблизну ціну договору підряду.
Щодо посилання місцевого господарського суду на приписи ст. 267 ЦК України, то з'ясувавши, що право позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, і лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропущення. Одночасно відмовляти в позові з підстав його необґрунтованості та у зв'язку зі спливом строку позовної давності неприпустимо, оскільки має своїм наслідком неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 (із змінами і доповненнями) не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення, що також стосується і суду касаційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" та скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року у справі господарського суду Житомирської області № 4/5007/943/12.
В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року у справі господарського суду Житомирської області № 4/5007/943/12 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Поляк