"05" березня 2013 р. Справа № 5019/1704/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд"
на постановувід 24.12.2012 року Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 5019/1704/12 господарського суду Рівненської області
за позовомФізичної особи-підприємця Діденка Дмитра Миколайовича
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд"
простягнення 7 300,00 грн.
Фізична особа-підприємець Діденко Дмитро Миколайович звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" про стягнення заборгованості у розмірі 7 300,00 грн. за надані послуги за договором № 25.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.11.2012 року (суддя Заголдна Я.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року (головуючий суддя Юрчук М.І., судді Василишин А.Р., Крейбух О.Г.), позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" на користь Фізичної особи-підприємця Діденка Дмитра Миколайовича борг в сумі 7 300,00 грн. та відповідні судові витрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю Діденку Дмитру Миколайовичу.
Скаржник вважає, що постанова апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та зазначає, що обов'язок замовника щодо оплати за надані послуги з перевезення вантажу не виник.
Суддя-доповідач Волковицька Н.О.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 20.07.2012 року між позивачем (перевізник за договором) та відповідачем (замовник за договором) було укладено договір № 25 про надання транспортно-експедиторських послуг (а.с. 27), згідно пункту 1.1. якого, замовник замовляє а перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, та організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника в міжнародних і внутрішніх сполученнях.
Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що перевезення вантажу, виконується перевізником на підставі погодженої перевізником заявки замовника. В заявці, яка подається замовником, зазначається найменування вантажу, його кількість, вага, габарити (розміри), умови та термін перевезення, маршрут перевезення, вартість послуг по перевезенню, місце та час завантаження та розвантаження (адреси) та інші необхідні умови.
Згідно пункту 4.3. договору оплата за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку протягом 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів податкової, товаротранспортної накладних, підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг (інформація зазначена в акті приймання-передачі наданих послуг має відповідати інформації зазначеній в довідці про витрати перевізника, також у випадку надання експедиційних послуг в акті приймання-передачі наданих послуг має зазначатись інформація про податковий статус перевізника, який виконав дане перевезення).
На виконання умов договору між сторонами спору укладено договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с. 9), за умовами якого передбачено наступне: дата завантаження 20.07.2012року; адреса завантаження - Запоріжська обл., Михайлівський р-н., с. Плодородне; адреса розвантаження - м. Рівне; вартість перевезення - 7 300 грн.; строки та умови оплати - по перерахунку після отримання оригіналів документів.
Відповідно до товарно-транспортної накладної серії ААБ № 010124 (а.с. 12) позивач надав відповідачу передбачені умовами договору № 25 від 20.07.2012 року та умовами договору-заявки на транспортно-експедиторське обслуговування послуги.
21.08.2012 року позивач направив на адресу відповідача вимогу, якою просив відповідача в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість в сумі 7 300,00 грн. за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом с. Плодородне - м. Рівне.
Відповідачем отримано дану вимогу 23 серпня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18), проте розрахунок за надані послуги не проведено.
Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Частиною другою статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Аналогічні приписи містяться в нормах статтей 909, 919 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні положення містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи скаржника про зарахування зустрічних вимог, які стосуються псування продукції судом апеляційної інстанції досліджені та обгрунтовано спростовані з огляду на те, що докази псування вантажу складені в односторонньому порядку, а згідно статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання приймається зарахуванням зустрічних вимог, щодо яких у сторін немає спору.
Решта тверджень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Рівненської області від 20.11.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі № 5019/1704/12 господарського суду Рівненської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач