"22" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/2314/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Північного територіального управління Військової служби правопорядку (військова частина А 2093) про визнання незаконними і скасування наказів та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року, -
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом. У ході розгляду справи вимоги уточнив і просив:
- визнати незаконними і скасувати дисциплінарні стягнення, накладені командиром військової частини А 2093, а саме: «догана»від 2 липня 2009 року, «сувора догана»від 6 серпня 2009 року та «попередження про неповну службову відповідність»від 23 вересня 2009 року;
- визнати незаконним та скасувати пункт 5 наказу начальника Північного територіального управління Військової служби правопорядку від 5 жовтня 2009 року №85 «Про виплату грошових премій особовому складу Північного ТУ ВСП»;
- визнати неправомірними дії щодо ненарахування військовою частиною А 2093 надбавки за виконання особливо важливих завдань за жовтень 2009 року;
- визнати неправомірними дії щодо виплати військовою частиною А2093 грошового забезпечення за листопад 2009 року в неповному обсязі;
- стягнути з командира військової частини А 2093 на його користь 1000 грн. на відшкодування шкоди, нанесеної протиправними діями його здоров'ю та 810 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року це судове рішення залишено без змін.
Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий судовий розгляд.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 26 грудня 2006 року проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Збройних Силах України у військовій частині А 2093 Північне територіальне управління Військової служби правопорядку на посаді офіцера групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень у військовому званні майор.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 13 листопада 2009 року №705 позивача звільнено в запас за п.п.«б»частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовґязок і військову службу» (за станом здоров'я), а пунктом 4 наказу командира військової частини А 2093 від 02 грудня 2009 року - виключено зі списків особового складу військової частини. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обовґязків та порушення військової дисципліни був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551 (далі Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Статтею 5 цього Статуту встановлено, що за стан дисципліни у військовому обґєднанні, зґєднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобовґязують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобовґязаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
У відповідності до статті 6 Дисциплінарного статуту командир має право віддавати накази і розпорядження, а обовґязок підлеглого їх виконувати.
Статтею 7 вказаного Статуту встановлено, що застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно статті 71 Дисциплінарного статуту командир полку (корабля 1 рангу), бригади, дивізії щодо підлеглих офіцерів має право: робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану; попереджувати про неповну службову відповідність.
Судами встановлено, що посвідчення серії ВСП УК № 003827 отримано позивачем 1 липня 2009 року, а дисциплінарне стягнення у виді догани за несвоєчасне оформлення посвідчення накладено на нього 2 липня 2009 року, тобто вже після оформлення та отримання ОСОБА_1 посвідчення, що підтверджується копією виписки із журналу реєстрації та видачі посвідчень.
Отже, обґрунтованим є висновок судів про те, що дисциплінарне стягнення у виді догани застосовано до позивача 2 липня 2009 року безпідставно.
У той же час суди дійшли правильного висновку про те, що вказане дисциплінарне стягнення не може бути скасоване судом, оскільки відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 серпня 2009 року за невиконання команди «Струнко»до позивача застосовано дисциплінарне стягнення «сувора догана». Так, цього дня оперативний черговий під час зустрічі начальника Півничного територіального управління Військової служби правопорядку подав команду «Струнко», однак позивач команду не виконав.
Відповідно до статті 27 Стройового статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №549 (стройове положення приймається за командою «СТРУНКО».
Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем порушена вищезазначена норма Стройового статуту, тому відповідачем правомірно застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді «сувора догана».
Відповідно до статті 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Згідно статті 260 цього Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У відповідності до статті 262 вказаного Статуту начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов'язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командирові військової частини, з якої вони прибули. У день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною) видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) направляється у військову частину, з якої прибув; після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту частини, де здають медичні документи; інші документи здаються старшині роти.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 про своє захворювання та госпіталізацію до Чернігівського обласного кардіологічного диспансеру, у порушення вимог статті 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, негайно безпосереднього начальника не повідомив. Після виписки з Чернігівського обласного кардіологоічного диспансеру, 21серпня 2009 року, позивач звернувся до лікарні поза розташуванням військової частини без медичного висновку начальника медичного пункту військової частини А 2093, чим порушив вимоги статті 260 Статуту. Після виписки з лікарняних закладів ОСОБА_1 до військової частини А 2093 не прибув, своєму безпосередньому начальникові не відрекомендувався. Вказані обставини підтверджуються матеріалами службового розслідування. За результатами службового розслідування відповідачем.
З урахуванням викладеного, висновок судів про те, що відповідачем правомірно
відносно ОСОБА_1 було прийнято рішення про «попередження про неповну службову відповідність»є обґрунтованим.
Відповідно до пунктів 15.7, 15.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, командири (начальники) військових частин (установ та організацій) у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань за місяць, у якому військовослужбовцями було допущено несвоєчасне або неякісне виконання завдань (а військовослужбовцями, зазначеними в пункті 15.2 цієї Інструкції, крім цього, несвоєчасну та неякісну розробку проектів нормативно-правових актів, експертизу таких актів), мають право зменшувати розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань або скасовувати (відміняти) її. Рішення про зменшення розміру надбавки або її скасування (відміну) оформлюється наказом командира (начальника) військової частини (установи, організації) на підставі поданих за командою рапортів безпосередніх командирів (начальників) з клопотанням про зменшення розміру надбавки або її скасування (відміну). У наказі про зменшення розміру надбавки або її скасування (відміну) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для прийняття такого рішення. Надбавка за виконання особливо важливих завдань не виплачується у місяці, у якому наказом відповідного командира (начальника) на військовослужбовця накладене таке дисциплінарне стягнення як попередження про неповну службову відповідність.
Відтак, висновок судів про те, що пунктом 5 наказу начальника Північного територіального управління Військової служби правопорядку від 5 жовтня 2009 року №85 «Про виплату грошових премій особовому складу Північного ТУ ВСП» відповідачем правомірно скасовано виплату позивачеві надбавки за виконання особливо важливих завдань, з урахуванням наявного у нього дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, є обґрунтованим.
Щодо визнання неправомірними дії в частині ненарахування позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань за жовтень 2009 року та визнання неправомірною виплату грошового забезпечення за листопад 2009 року в неповному обсязі, то судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Пунктом 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України передбачено, що у довідку про розмір грошового забезпечення, крім розмірів окладів грошового утримання та надбавки за вислугу років заносяться щомісячні доплати, надбавки та премії.
Довідка № 160 від 4 грудня 2009 року не містить відомостей щодо нарахування ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань за жовтень 2009 року, хоча вказана надбавка перерахована на банківську карту і позивачем отримана.
Судами встановлено, що відсутність відомостей про нарахування надбавки за виконання особливо важливих завдань за жовтень 2009 року - це технічна помилка спеціаліста фінансової служби. Виплата вказаної набавки проведена у звґязку з тим, що на час видання наказу від 5 жовтня 2009 року №85 про невиплату позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань, останній хворів і відповідач не мав можливості його ознайомити з вказаним наказом.
Відповідно до статті 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.
У зв'язку з тим, що фактична виплата надбавки проведена у жовтні 2009 року помилково з об'єктивних причин, тому відповідачем правомірно не була виплачена надбавка за виконання особливо важливих завдань у листопаді 2009 року, тобто в межах строку звернення стягнення.
Правильним є і висновок суду щодо відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та не надано будь-яких доказів, що підтверджують факт завдання йому моральної шкоди.
За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.