"05" березня 2013 р. м. Київ К-32651/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Цимбалюка М.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Качанка О.М.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 - без змін.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної податкової інспекції. Наказом голови Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 31.12.2008 № 253-о ОСОБА_2 був звільнений в запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «ж»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням), на підставі власного рапорту від 31.12.2008. Посилаючись на те, що його звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства ОСОБА_2 звернувся до суду.
Згідно підпункту «ж»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням -при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Отже, обов'язковим критерієм звільнення за власним бажання, відповідно до вищенаведеної норми, є наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору, не було досліджено підстави написання ОСОБА_2 рапорту про звільнення та поважність причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків. Судами не було встановлено чи з'ясовувалися відповідачем ці причини та чи проводилися відповідні бесіди з позивачем.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги та не перевірено доводи позивача про те, що останнім рапорт про звільнення було написано під фізичним та психологічним тиском з боку керівництва та відсутності з його боку дійсного бажання звільнятися зі служби за власним бажанням.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідили обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дали оцінку всім доказам, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при винесенні рішень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм матеріального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній