"25" лютого 2013 р. м. Київ К-47025/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Браславській А.В.
за участю представника відповідача -Галишевої К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області
на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009
та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2009
у справі № 2-а-15379/08
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області № 0000092650/0 від 14.03.2005.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової документальної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ПП «Стройлюкс»за період з 01.04.2003 по 31.12.2003, складено акт № 74/26/НОМЕР_1 від 10.03.2005, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні 2003 року на суму 674 918 грн., в результаті включення до складу податкового кредиту у жовтні 2003 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих ПП «Стройлюкс», установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого рішенням Артемівського районного суду Луганської області від 03.12.2003 визнані недійсними та анульовано, відповідно, з моменту реєстрації та з 17.02.2004 (дня видачі).
На підставі результатів вказаної перевірки, 14.03.2005 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000092650/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 012 377 грн., в т.ч.: 674 918 грн. основного платежу та 337 459 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Також судами встановлено, що за наслідками придбання СПД ОСОБА_3 (покупець) у ПП «Стройлюкс»(продавець) товару (соняшнику) за договором купівлі-продажу від 01.10.2003, останнім в жовтні 2003 року були видані першому податкові накладні на загальну суму 4 049 508,49 грн., у т.ч. ПДВ -674 918,08 грн.
Вказана сума податку, сплачена позивачем у ціні придбаного товару, була включена до податкового кредиту за жовтень 2003 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 1.7 ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 , абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2003 року включені суми податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується також податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.
Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)В.В. Кошіль
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)О.А. Моторний