12 лютого 2013 року м. Київ К-23242/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 у справі № 2а-134/10/0570
за позовом Державне підприємство "Макіїввугілля"
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ДП "Макіїввугілля" в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення-рішення від 11.12.2009 № 0001041530/0 на суму 566 706,92 грн., № 0001051530/0 на суму 542 134,22 грн. та № 0001031530/0 на суму 3,71 грн., якими Державною податковою інспекцією позивачу визначено штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанції виходили з того, що позивач не є правонаступником прав та обов'язків щодо податкових зобов'язань ДП "Донецька вугільна коксівна компанія".
Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, ДП "Макіїввугілля" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29.04.2003, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32442295 та взято на облік платників податків Макіївською ОДПІ у Донецькій області з 15.05.2003.
Позивач є правонаступником прав та обов'язків виділених зі складу ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" та ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" відокремлених підрозділів, приєднаних до складу ДП "Макіїввугілля" згідно наказів Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 № 237 та № 238. Приєднання до складу ДП "Макіїввугілля" відповідних відокремлених підрозділів, здійснювалось шляхом реорганізації ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" з виділенням з його складу відокремлених підрозділів (ВП) та виробничих одиниць (ВО) без ліквідації ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" та без прийняття податковою інспекцією рішення про застосування солідарної відповідальності.
Відокремлені підрозділи, які входили до складу ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" до реорганізації, були платниками податків та інших обов'язкових платежів, в тому числі, збору за забруднення навколишнього середовища.
10.12.2009 за результатами проведеної податковою інспекцією документальної невиїзної перевірки ДП "Макіїввугілля" щодо здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2005-2007 роки, складено акт, яким встановлено порушення п. 13.3 ст. 13 та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
При цьому у ході перевірки встановлено, що 30.06.2005 Рішеннями про правонаступництво по ВП Державною податковою інспекцією по обліковому рахунку ДП "Макіїввугілля" були нараховані суми основних платежів зі збору за забруднення навколишнього середовища.
Частка коштів, що надходили від позивача у період з листопада 2005 року по вересень 2008 року в рахунок сплати поточних податкових зобов'язань, зараховувались на погашення податкового зобов'язання згідно Рішеннь про правонаступництво по ВП.
На підставі вищевказаного акта перевірки та пп. 17.1.17 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ податковим органом ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.
Причиною виникнення спору у справі стало питання стосовно включення до періоду перевірки періоду, по якому податкова заборгованість перейшла до ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 18.08.2004 № 493.
Так, наказом Міністерства палива та енергетики України від 18.08.2004 № 493 було створене ДП "Донецька вугільна коксівна компанія".
Відповідно до п. 7 цього наказу діяльність ДП "Макіїввугілля" була припинена шляхом реорганізації: приєднання до ДП "Донецька вугільна коксівна компанія".
Відповідно до п. 19.2 цього наказу Державне підприємство ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" є правонаступником усіх прав та обов'язків, відповідно до розподільчого балансу, ДП "Макіїввугілля" (за винятком прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю відособленого підрозділу "Холодна Балка", що приєднується до складу ДП "Донецька вугільна енергетична компанія").
На керівника ДП "Макіїввугілля" був покладений обов'язок передати, а керівника ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" зобов'язано прийняти на баланс підприємства основні фонди та матеріальні цінності, скласти передавальні баланси станом на 31.12.2004 та подати Мінпаливенерго на затвердження.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 № 238 була призупинена процедура припинення ДП "Макіїввугілля" і здійснена реорганізація ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" шляхом виділення з його складу ВП та ВО.
Відповідно до п. 12 цього наказу ДП "Макіїввугілля" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", пов'язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць, відповідно до розподільчих балансів.
Вказаним наказом на виконуючого обов'язки генерального директора ДП "Макіїввугілля" був покладений обов'язок прийняти на баланс підприємства майно, майнові права та обов'язки, а також документи відокремлених підрозділів, зазначених у пункті 3.3 цього наказу, за актом приймання-передавання на підставі розподільчого балансу.
Передача основних фондів від ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" ДП "Макіїввугілля" відбулась на підставі передатних балансів від 31.05.2005.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
Встановлений особливий порядок набуття платниками податків прав та обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань ніяким чином не залежить від набуття ними інших прав та обов'язків, зокрема цивільно-правового характеру, які можуть бути отримані ним внаслідок реорганізації на підставі рішення власника.
В податковому обліку порядок врегулювання податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків визначений ст. 13 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пп. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону № 2181-ІІІ реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
Реорганізація ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 № 238 шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів без ліквідації останньої не призвела до розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" та її відокремленими підрозділами, а відтак і не входить до складу боргових зобов'язань позивача. Також судами попередніх інстанцій вірно зазначено і той факт, що податковою інспекцією не було прийнято рішення про застосування солідарної податкової відповідальності за наслідками такої реорганізації.
Вказані обставини підтверджено постановою господарського суду Донецької області від 14.02.2007, яка набрала законної сили, у справі № 41/403а за позовом ДП "Макіїввугілля" до Макіївської ОДПІ у Донецькій області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.11.2006 № 0000422330/3. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що між ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" та ДП "Макіїввугілля" не відбулося розподілу податкових зобов'язань, даних декларацій, інших показників податкового обліку та відображення їх у даних податкового обліку позивача.
Крім того, відповідно до вимог пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1 095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі від 10 до 50 % погашеної суми податкового боргу залежно від строків затримки такої сплати.
Специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу.
Отже, визначення оскарженими рішеннями зобов'язань зі сплати штрафних санкцій, які були нараховані на погашену суму податкового боргу у період з листопада 2005 року по грудень 2006 року, здійснено податковим органом поза межами встановлених законом строків.
Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та зазначені вище норми, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтованими висновками судових рішень попередніх інстанцій про визнання недійсними оскаржуваних повідомлень - рішень.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судового рішення апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 у справі № 2а-134/10/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко