83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.02.13 р. Справа № 10/137
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Гудковій К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м. Вишгород Київської області в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м. Донецьк
до відповідача: Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м. Сніжне Донецької області
про: стягнення 3 052 322,65грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Удовенко К.В. - за дов. № б/н від 19.10.2012 р.
від відповідача: не з'явився
У серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля» (правонаступником якого є Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі») звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення боргу за договором на постачання електроенергії №04-32 від 01.06.2005р. у розмірі 3 052 322,65 грн., з яких: 15 151,69 грн. - борг за активну електроенергію за серпень 2006р., 2 923 090,44 грн. - борг за реактивну електроенергію за період квітень 2007р. - лютий 2009р. та квітень 2009р., 114 080,52 грн. - пеня за період з 01.10.2006р. по 30.04.2009р. Крім того, 25 500 грн. держмито та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підтвердження позовних вимог надано суду у копіях: статутні документи підприємства, договір про постачання електричної енергії № 04-32 від 01.06.2005р. з додатками № 5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», № 22 «Порядок розрахунків» та додатковими угодами, копії звітів про спожиту електроенергію, копію акту використання технологічних мереж у серпні 2006р., копію наказу Міністерства палива та енергетики № 404 від 17.08.2007р., копії актів приймання - передачі електроенергії.
Заявою від 15.09.2009р. № 7807 позивач уточнив позовні вимоги, посилаючись на неточності допущені у позові стосовно розміру пені та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 105 171,61 грн. замість 114 080,52 грн., в іншій частині вимоги залишив без змін (т.2 а.с.5-6)
Заявою від 02.12.2009р. № 2419 позивач, посилаючись на часткове погашення відповідачем суми основного боргу, зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2 793 674,88 грн., у тому числі 15 151,69 грн. боргу за активну електроенергію за серпень 2006р., 2 673 351,58 грн. боргу за реактивну електроенергію, 105 171,61 грн. пені, крім того, судові витрати (т.2 а.с.129-130)
Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позивач здійснював зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості на свій розсуд, проте таке зарахування не передбачено ані умовами договору, ані додатком №22 «Порядок розрахунків» до договору. Також відповідач зазначав, що позивачем здійснено розрахунок пені з порушенням чинного законодавства, у зв'язку з чим просив застосувати строк позовної давності до вимог по сплаті пені за період з лютого по липень 2008 року. Крім того відповідач просив застосувати строк позовної давності до заборгованості з активної електроенергії у сумі 15 151,69 грн. та відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення боргу з реактивної електроенергії у сумі 270 812,51 грн. (т.2 а.с.137)
19.01.2010р. судом зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судової бухгалтерської експертизи, проведення якої було доручено експерту-бухгалтеру Волошиній Тетяні Володимирівні.
Розпорядженням голови господарського суду від 17.09.2010р. у зв'язку з переведенням судді Приходько І.В. до іншого суду, справу № 10/137 передано на розгляд судді Донця О.Є.
28.04.2011р. у зв'язку з обранням судді Донця О.Є. на посаду судді іншого суду, справу передано на автоматичний розподіл. Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду справу № 10/137 передано судді Лейбі М.О.
05.10.2012р. у зв'язку з переведенням судді Лейби М.О. до колегії з розгляду справ про банкрутство та визначенням іншої спеціалізації спорів, справу передано на автоматичний розподіл. Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду справу № 10/137 передано на розгляд судді Величко Н.В.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи разом з висновком судової економічної експертизи № 141 від 25.02.2012р., провадження у справі поновлено ухвалою суду від 16.10.2012р.
Висновком судового експерта встановлено (т.3 а.с.139-154), що станом на 19.08.2009р. у відповідача перед позивачем рахувався борг за реактивну електроенергію, спожиту у квітні 2007р. - березні 2008р., травні 2008р. - лютому 2009р. у розмірі 2 609 647,66 грн. Відповідно до проведеного експертом дослідження, розмір заборгованості відповідача за споживання електричної енергії за спірним договором станом на 19.08.2009р. з урахуванням платежів, проведених з лютого по 19.08.2009р. складає: лютий 2008р. - 107 007,09 грн., березень 2008р. - 97 935,51 грн., травень 2008р. - 104 673,60 грн., червень 2008 р. - 90 118,80 грн., липень 2008р. - 59 480,75 грн., серпень 2008 р. - 175 178,43 грн., вересень 2008р. - 154 757,28 грн., жовтень 2008р. - 187 408,61 грн. Сума боргу за зазначені періоди відповідає розрахункам, наданим позивачем. Згідно висновку судового експерта, розмір пені за спірним договором складає 141 755,62 грн., у тому числі за серпень 2008р. - 8 769,37 грн., вересень 2008р. - 18 583,94 грн., жовтень 2008р. - 22 392,06 грн., листопад 2008р. - 22 219,60 грн., грудень 2008р. - 14 545,57 грн., січень 2009р. - 25 451,92 грн., лютий 2009р. - 21 621,76 грн., березень 2009р. - 4 230,32 грн., квітень 2009р. - 3 941,08 грн.
Розпорядженням суду від 29.10.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Величко Н.В. у відрядженні справу було передано судді Боковій Ю.В.
Розпорядженням від 12.11.2012р. у зв'язку з поверненням з відрядження судді Величко Н.В., справу було передано на розгляд судді Величко Н.В.
В судовому засіданні, що відбулось 28.11.2012р., позивач зазначив, що ним у позовній заяві було помилково визначено, що заборгованість відповідача за реактивну електроенергію виникла за квітень 2007р. - березень 2008р., травень 2008р. - лютий 2009р., оскільки згідно розрахунку позовних вимог доданих до пояснень від 23.11.2009р., вірним періодом виникнення вказаної заборгованості є березень 2007р. - березень 2008р., травень 2008р. - лютий 2009р., тому позивач стверджує, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення боргу за реактивну електроенергію саме за період березень 2007р. - березень 2008р., травень 2008р. - лютий 2009р.
Також позивач заперечив проти експертного висновку в частині розрахунку пені, посилаючись на те, що експерт застосував скорочений строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за один рік до подачі позову, а не відносно періоду, за який пеня нарахована позивачем, що на думку позивача суперечить ст.258 ЦК України та умовам додатку №22 до договору на поставку електроенергії.
Відповідач також не погодився з висновком судового експерта та зазначив, що експертом при визначенні суми боргу за реактивну електроенергію безпідставно не було враховано, що сума у розмірі 146 419,24 грн. була передана по передатному балансу ДП «Шахта «Северная». Таким чином, на думку відповідача розмір нарахувань за період з 01.04.2007р. по 30.04.2009р. склав 3 608 057,13 грн. Також відповідач стверджує, що експертом при встановленні боргу за період з квітня 2007р. по квітень 2009р. не було враховано низку платежів відповідача і за даними відповідача станом на 19.08.2009р. розмір боргу ДП «Сніжнеантрацит» складав 2 120 828,41 грн., а не 2 609 647,66 грн. як зазначає експерт у висновку. Щодо наведеного у експертному висновку розрахунку пені відповідач пояснень не надав, посилаючись на не зрозумілість здійсненого експертом розрахунку кількості днів прострочки та не зазначення дат оплати за конкретні місяці.
Також відповідач повідомив суд, що протягом проведення судової експертизи, Державним підприємством «Сніжнеантрацит» проводились розрахунки з позивачем і станом на 01.11.2012р. заборгованість відповідача зменшилась до 828 841,59 грн. На підтвердження своїх пояснень надав суду копії актів приймання-передачі за період з липня 2009р. по жовтень 2012р., копії платіжних доручень за період з 20.08.2009р. по 30.10.2012р., копії листів на перерозподіл електричної енергії за 2010 - 2012р., копію акту звірки від 01.02.2008р.
Листом № 13.2-34-10-4789 від 21.12.2012р. відповідач повідомив, що відповідно до даних бухгалтерського обліку заборгованість за спожиту реактивну електроенергію станом на 01.12.2012р. складає 1 047 528 грн., з яких за вересень 2008р. - 134 470,32 грн., жовтень 2008р. - 187 408,61 грн., листопад 2008 р. - 184 864,46 грн., грудень 2008 р. - 122 612,72 грн., січень 2009р. - 217 665,20 грн., лютий 2009р. - 20 506,69 грн. Також, надав підписаний обома сторонами акт звірки заборгованості від 04.12.2012р.
На виконання вимог ухвали від 28.11.2012р. позивач до канцелярії суду надав письмові пояснення б/н від 21.12.2012р., у яких зазначив, що розрахунок відповідачем основного боргу здійснений без урахування призначення платежу у платіжних документах, тому наданий останнім у попередньому судовому засіданні розрахунок є не обґрунтованим, а доводи відповідача - безпідставними. Також позивач зазначив, що після 19.08.2009р. відповідачем здійснювалися платежі, частина яких у сумі 1 625 823,58 грн. (без зазначення призначення платежу) була віднесена позивачем на оплату заборгованості згідно предмету спору по справі № 10/37. При цьому відповідачем повністю була оплачена заборгованість за березень 2007 р. - березень 2008р., травень - серпень 2008р. Таким чином, сума заборгованості відповідача по реактивній електроенергії за період вересень 2008р. - лютий 2009р. складає 1 047 528,00 грн. Також позивач зазначив, що експертом надано повний та обґрунтований висновок з поставлених судом питань у відповідності до норм чинного законодавства, тому призначення повторної судової економічної експертизи вважає недоцільним.
Розпорядженням голови суду від 10.01.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Величко Н.В. на лікарняному справу було передано судді Шиловій О.М.
Розпорядженням від 01.02.2013р. у зв'язку з виходом судді Величко Н.В., справу було передано на розгляд судді Величко Н.В.
У судовому засіданні, що відбулось 25.02.2013р. позивач позовні вимоги підтримав у залишковій частині, до канцелярії суду надав письмові пояснення, у яких уточнив остаточні позовні вимоги та заперечував проти застосування строку позовної давності. Також надав розрахунок пені, копію наказу №22/к, копію додатку № 3 до договору № 04-32 від 01.05.2005р., копії актів використання технологічних мереж, копії актів приймання-передачі активної електроенергії, копію рахунку № 3 від 08.04.2010р. на суму 5 000 грн., копію рахунку № 28 від 12.10.2011р. на суму 49 940 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до канцелярії суду надав лист №13.2-36-10-495 від 01.02.2013р., у якому просив розглянути справу за його відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» створено шляхом реорганізації (перетворення) ВАТ «Укренерговугілля» у Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» і є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків ВАТ «Укренерговугілля». Ухвалою суду від 04.11.2009р. позивача по справі ВАТ «Укренерговугілля» замінено на його правонаступника Державне підприємство «Регіональні електричні мережі».
01.06.2005р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №04-32 про постачання електричної енергії (т.1 а.с.9), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу як різновид товару в межах 45751 кВА приєднаної та дозволеної до використання потужності в обсягах, визначених додатком «Обсяги постачання електроенергії» з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 Договору, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.
Пунктом 2.2.3 та п.2.2.4 договору встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами додатку 22 «Порядок розрахунків» та додатку № 3 «Зняття показів засобів обліку електричної енергії». Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком 5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсаціїперетікання реактивної електроенергії».
Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник має право одержувати від споживача своєчасну плату за електричну енергію, що поставлена чи поставляється за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та інші платежі відповідно до умов цього договору та законодавства України.
Відповідно до п.4 додатку №22 «Порядок розрахунків» остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію, плату за перетікання реактивної енергії, плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату недорахованої електроенергії, сум на відшкодування збитків, та інші споживач здійснює самостійно на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі, у 3-х денний термін з дня отримання, згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі.
Згідно з п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком 22 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії споживачем та субспоживачем (додаток 1 «Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу»).
Пунктом 9.5 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення договору або перегляд його умов.
Договір №04-32 від 01.06.2005р. з додатками підписаний обома сторонами без заперечень. Отже, зазначені зобов'язання сторін є чинними та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язання за договором виконував, постачав відповідачеві електричну енергію, про що свідчать акти прийому-передачі (т.1 а.с. 116-137).
Так, у квітні 2007р., за актом прийому-передачі № у-21206075 від 30.04.2007р. відповідач отримав реактивної енергії на суму 109725,06 грн.; у травні 2007р. за актом прийому-передачі № у-21207767 від 31.05.2007р. - 118080,52 грн.; у червні 2007р. за актом прийому-передачі № у-21208179 від 30.06.2007р. - 117972,85 грн.; у липні 2007р. за актом прийому-передачі № у-21210164 від 31.07.2007р. - 111045,40 грн.; у вересні 2007р. за актом прийому-передачі № у-21213946 від 30.09.2007р. - 105944,05 грн., у жовтні 2007р. за актом прийому-передачі № у-21215782 від 31.10.2007р. - 99568,47 грн., у листопаді 2007р. за актом прийому-передачі № у-21217710 від 30.11.2007р. - 85678,29 грн., у грудні 2007р. за актом прийому-передачі № у-21219648 від 31.12.2007р. - 114906,99 грн., у січні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21200303 від 31.01.2008р. - 105662,17 грн., у лютому 2008р. за актом прийому-передачі № у-21202167 від 29.02.2008р. - 107007,09 грн., у березні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21203989 від 31.03.2008р. - 127102,18 грн., у квітні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21205889 від 30.04.2008р. - 139838,95 грн., у травні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21207683 від 31.05.2008р. - 154673,60 грн., у червні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21209495 від 30.06.2008р. - 165118,80 грн., у липні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21211223 від 31.07.2008р. - 169480,75 грн., у серпні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21212959 від 31.08.2008р. - 175178,43 грн., у вересні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21214644 від 30.09.2008р. - 179757,28 грн., у жовтні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21216610 від 31.10.2008р. - 187408,61 грн., у листопаді 2008р. за актом прийому-передачі № у-21218699 від 30.11.2008р. - 184864,46 грн., у грудні 2008р. за актом прийому-передачі № у-21220388 від 23.12.2008р. на суму 65479,20 грн. та № у-21220515 від 31.12.2008р. на суму 122612,72 грн.; у січні 2009р. за актом прийому-передачі № у-21201012 від 31.01.2009р. на суму 217665,20 грн., у лютому 2009р. за актом прийому-передачі № у-21204358 від 28.02.2009р. на суму 200506,69 грн.
Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано, що він свої зобов'язання за договором № 04-32 від 01.06.2005р. виконав частково, оплату за спожиту електроенергію вносив несвоєчасно та не у повному обсязі.
За твердженням позивача, на момент звернення до суду з цим позовом, сума заборгованості відповідача за активну електроенергію, спожиту в серпні 2006р. склала 15 151,69 грн., а за реактивну електроенергію за період березень 2007р. - березень 2008р., травень 2008р. - лютий 2009р. склала 2 923 090,44 грн. Крім того, у відповідності до п. 4.2.1 договору № 04-32 від 01.06.2005р. позивачем на суму боргу нараховано пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка склала 114 080,52 грн.
За приписами статті 26 Закону України „Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами, що протягом розгляду справи відповідачем частково погашено заборгованість за спожиту у березні 2007р. - березні, травні - серпні 2008р. реактивну електроенергію.
Станом на 01.12.2012р. заборгованість Державного підприємства «Сніжнеантрацит» перед Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» за спожиту реактивну електроенергію складає 1 047 528 грн., з яких: за вересень 2008р. - 134 470,32 грн., жовтень 2008р. - 187 408,61 грн., листопад 2008 р. - 184 864,46 грн., грудень 2008 р. - 122 612,72 грн., січень 2009р. - 217 665,20 грн., лютий 2009р. - 20 506,69 грн., що підтверджується актом звірки заборгованості від 04.12.2012р., підписаним та скріпленим печатками обох підприємств та не заперечується позивачем, про що останній неодноразово зазначав у своїх поясненнях (т.4 а.с.143).
Враховуючи те, що на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за період вересень 2008р. - лютий 2009р. у розмірі 1 047 528,00 грн., що не заперечується сторонами, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення суми основного боргу по реактиву у розмірі 1 875 562,44 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору у зв'язку з оплатою відповідачем.
Що стосується вимог позивача про стягнення з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» заборгованості за спожиту активну електроенергію за серпень 2006р. у розмірі 15 151,69 грн., суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог в частині боргу за спожиту активну електроенергію за серпень 2006р. на суму 15 151,69грн. позивачем надано: акт використання технологічних мереж ТОВ «Донбасвуглесервіс» та ДП «Сніжнеантрацит», в якому говориться, що ДП Укренерговугілля» помилково пред'явило ТОВ «Донбасвуглесервіс» до сплати електричної енергії у обсязі 45777 кВт/г на суму 15811,58 грн. за серпень 2006р., тоді як відповідна заборгованість належить ДП «Сніжнеантрацит» (т.1 а.с.92, т.5 а.с.115); акт використання технологічних мереж ТОВ «Донбасвуглесервіс» та ДП «Сніжнеантрацит», в якому говориться, що ДП Укренерговугілля» помилково пред'явило ТОВ «Донбасвуглесервіс» до сплати електричну енергії у обсязі 3929 кВт/г на суму 14070 грн. за вересень 2006р., тоді як відповідна заборгованість належить ДП «Сніжнеантрацит» (т.5 а.с.116); акт прийому-передачі № у-21214860 від 31.10.2006р. на суму 29222,38 грн. добір активної електроенергії за вересень 2006р. (т.5 а.с.117) та акт прийому-передачі № у-21212003 від 31.08.2007р. на суму 109688,05 грн. реактивної електроенергії за серпень 2007р. (т.5 а.с.118). При цьому, акт прийому-передачі саме за серпень 2006 р. на активну електроенергію в матеріалах справи відсутній, а надані позивачем акти використання технологічних мереж ТОВ «Донбасвуглесервіс» та ДП «Сніжнеантрацит» - не містять дати складання.
Враховуючи те, що позивачем акт прийому-передачі активної електроенергії за серпень 2006р. не наданий, то факт отримання відповідачем електричної енергії від позивача у відповідний період на суму 15 151,69 грн. є не доведеним.
Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення боргу за серпень 2006 р., оскільки умовами договору № 04-32 від 01.06.2005р. сторони встановили, що документом, який підтверджує факт передачі електричної енергії від постачальника споживачу є звіт про використану електроенергію, на підставі якого складається акт прийому-передачі, з відповідними підписами та печатками сторін (п.1 додатку № 3 «Зняття показів засобів обліку електроенергії» (т.5 а.с.114) та п.2 додатку 22 «Порядок розрахунків», т.1 а.с.24). Згідно п.4 додатку №22 «Порядок розрахунків» до договору, остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію, споживач здійснює самостійно на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі, у 3-х денний термін з дня отримання, згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі.
Згідно ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). У відповідності до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 19.08.2009р., загальний строк позовної давності встановлено законом у три роки, за умовами договору обов'язок по оплаті спожитої у серпні 2006р. електроенергії виник у відповідача у вересні 2006р., тому відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності за вимогою про сплату боргу з активної електроенергії за серпень 2006р.
У той же час, оскільки позивачем не доведено належними доказами факту отримання відповідачем у серпні 2006р. електричної енергії у певному обсязі та розмір боргу саме на суму 15 151,69 грн., тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої на суму боргу за реактивну електроенергію за березень 2007р. - березень 2008р., травень 2008р. - лютий 2009р. пені у розмірі 87 484,50 грн., суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Згідно приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України). Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Відповідно до п.1 ч.2 ст.528 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за правилами, встановленими ст.ст. 253-255 цього кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком перебігу строку позовної давності щодо нарахування пені є наступний день після спливу триденного строку на оплату отриманого відповідачем рахунку (відповідно до п. 4 додатку 22 до договору) і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пені позивачем проводився виходячи з суми боргу за кожним спірним актом приймання-передачі електроенергії окремо за період з 20.08.2008р. по 04.05.2009р. (т.2 а.с.147), тобто з урахуванням річної позовної давності від дня подачі позову до суду 19.08.2009р. та проводився впродовж шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. А отже, підстави вважати, що позивачем порушені строки позовної давності для нарахування пені відсутні, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними.
При цьому суд враховує, що в силу ст.ст. 42, 43 ГПК України експертний висновок для суду не є обов'язковим і оцінюється судом поряд з іншими письмовими доказами. Як вбачається, при визначенні розміру пені, судовий експерт застосував скорочений строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за один рік до подачі позову, а не відносно періоду, у якому у відповідача виник обов'язок по оплаті спожитої електроенергії і виникла прострочка, що є порушенням приписів ст.ст.253-255,258 ЦК України, тому висновок експерта в цій частині судом не приймається.
Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, спожитої за період березень 2007р. - березень 2008р., травень 2008р. - лютий 2009р., господарський суд вважає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме 87 484,50 грн.
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оплатив вартість експертного дослідження у цій справі платіжними дорученнями № 6840 від 19.10.2011р. на суму 49 940,00 грн., № 484 від 28.01.2011р. на суму 5000 грн. (т.4 а.с.22-23)
За приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносяться зокрема витрати на оплату судового збору (держаного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Донецьк, до Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м. Сніжне, про стягнення боргу за договором на постачання електроенергії №04-32 від 01.06.2005р. у розмірі 3 052 322,65 грн., з яких: 15 151,69 грн. - борг за активну електроенергію за серпень 2006р., 2 923 090,44 грн. - борг за реактивну електроенергію за період квітень 2007р. - лютий 2009р. та квітень 2009р., 114 080,52 грн. - пеня за період з 01.10.2006р. по 30.04.2009р. - задовольнити частково.
Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу за реактивну електроенергію за період березень 2007р. - березень, травень - серпень 2008р. у розмірі 1 875 562,44 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, м. Сніжне, вул. Леніна, 32, ЄДРПОУ 31906124) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (83114, м.Донецьк, вул. Щорса, 87) 1 047 528,00 грн. - борг за реактивну електроенергію за період вересень 2008р. - лютий 2009р., 87 484,50 грн. - пеня, 79 062,48 грн. - судові витрати.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2013р.
Суддя Величко Н.В.