04.03.2013Справа № 901/699/13-г
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Інвестсервіс», м. Керч
До відповідача Відділу примусового виконання рішень Головного управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь
про спонукання до виконання певних дій
За участю представників:
Від позивача - Домарацький Д.Р., довіреність від 19.04.2012 року у справі.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Інвестсервіс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Головного управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в якій просить зняти арешт та виключити з акту опису та вилучення майна від 20.08.2012 року, складеного відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ тепловозів ТГМ4А № 1678 та № ТГМ4 № 2342, зобов'язати відповідача здійснити дії з повернення позивачеві тепловозів ТГМ4А № 1678 та № ТГМ4 № 2342 та з припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень.
Ухвалою господарського суду від 22.02.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.03.2013 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що майно, включене до акту опису та арешту належить позивачеві на праві власності, тоді як боржником за виконавчим провадженням є інша особа.
04.03.2012 року відповідач надіслав до канцелярії господарського суду Автономної Республіки Крим клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні в них документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, отже відкладення розгляду справи є недоцільним, з огляду на що суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розглянути справу без участі представника за наявними в матеріалах справи документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
21.08.2012 року Відділом примусового виконання рішень Головного управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим було описане та вилучено майно - тепловози ТГМ4А № 1678 та № ТГМ4 № 2342, що зафіксовано в акті опису та вилучення майна ( а.с. 7-8).
Як вбачається з наведеного акту, виконавчі дії , які виразились у вилученні спірного майна, здійснені на виконання наказу про стягнення заборгованості з ПАТ «Керченський скляний комбінат».
31 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Інвестсервіс» (покупець) укладено договір № 3101/12, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця тепловози для маневрової роботи, комплектуючі, в робочому стані, серії ТГМ4А заводський № 1678 та ТГМ4 заводський № 2342 (в подальшому тепловози), а покупець зобов'язався прийняти тепловози та сплатити їх вартість у відповідності до умов даного договору ( а.с. 31 - 32).
31 січня 2012 року відповідно до акту приймання-передачі відповідач передав, а позивач прийняв вищезазначені тепловози (а.с. 33).
Положення Закону України «Про виконавче провадження» закріплюють право державного виконавця накласти арешт на майно боржника.
Основоположним у даному праві є саме той факт, що для виконання рішень державний виконавець провадить дії саме відносно майна, належного боржникові, проте не третім особам.
У відповідності до пункту 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Відповідно до п.5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, стягнення звертається тільки на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.
Проте, як вбачається з акту опису й арешту майна, в даному випадку мало місце помилкове вилучення майна, не належного боржникові, що підтверджується правовстановлюючим документом позивача на об'єкт арешту.
У відповідності до пункту 1 статті 60 вищезгаданого Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як вбачається з рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2012 року у справі № 5002-33/3923-2012, яке набрало законної сили, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Інвестсервіс» визнано право власності на тепловози ТГМ4А № 1678 та № ТГМ4 № 2342.
Хоча й рішення про визнання права власності прийняте вже після проведення виконавчих дій з опису та вилучення майна, на момент цих дій вже був укладений договір купівлі-продажу, а отже право власності на спірні об'єкти позивачем вже було набуто на законних підставах.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вказана норма Цивільного кодексу чітко відповідає приписам, закріпленим в статті 41 Конституції України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень.
За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України та частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити право або інтерес особи іншим способом, крім перелічених у вказаних статтях, що встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем були проведені дії по вилученню майна, належного позивачеві, що грубо порушило право власності останнього та позбавило його можливості розпоряджатись своїм майном, суд вважає, що вимоги про зобов'язання відповідача здійснити дії з повернення майна, такими що підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. N 830 , державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.
Пунктом 2 наведеного порядку встановлено, що держателем Реєстру є Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру.
У відповідності до пункту 5 порядку, державна реєстрація обтяження рухомого майна може проводитися будь-яким реєстратором.
Пунктом 6 встановлено, що відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.
З огляду на те, що судом встановлене безпідставне вилучення майна, внесення відомостей про обтяження до Реєстру також є незаконними.
У судовому засіданні 04.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 06.03.2013р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зняти арешт та виключити з акту опису та вилучення майна від 20.08.2012 року, складеного відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ тепловозів ТГМ4А № 1678 та № ТГМ4 № 2342.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Головного управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Інвестсервіс» тепловози ТГМ4А № 1678 та № ТГМ4 № 2342 та здійснити дії щодо припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова