ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-18/19010-2012 21.02.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»;
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»;
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 102 140,90 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Пасічна Н. В., представник, довіреність № 0112-449 від 26.12.2012 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/19010-2012, слухання справи призначено на 29.01.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року відкладено розгляд справи до 21.02.2013 року.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача в якості відшкодування шкоди в порядку регресу суму в розмірі 102 140,90 грн., а також 2 042,82 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», направив суду клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача та зазначив, що позивачем не надано доказів того, що цивільно-правова відповідальність Стасевича В. була застрахована відповідачем згідно договору (полісу) №ВС/3923665.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
03.10.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» було укладено договір №28-0107-0001-ЛИЗ 1266 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, яким було застраховано транспортний засіб марки «HYNDAI Tucson», державний реєстраційний номер АА 8339 НТ.
Відповідно до п. 1.2. статуту Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», затвердженого протоколом №6 Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» від 27 квітня 2011 року, товариство є фінансовою установою, яка створена в організаційно-правовій формі Приватного акціонерного товариства. Товариство створене внаслідок реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НАПАРС» у Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» за рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол №3 від 22 квітня 2002 року) та зміни організаційно-правової форми (типу) та найменування товариства з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (протокол №4 від 14.12.2009 р.), яке є правонаступником всіх його прав, обов'язків та зобов'язань.
13.08.2009 оку поблизу с. Кам'янка Житомирського району по а/д Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «HYNDAI Tucson», державний реєстраційний номер АА 8339 НТ, під керуванням Савчина Андрія Степановича та транспортного засобу марки «Опель Астра», державний реєстраційний №784-17 КХ, під керуванням Стасевича Войцеха.
В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю марки «HYNDAI Tucson», державний реєстраційний номер АА 8339 НТ, були завдані механічні пошкодження, що підтверджується, зокрема, довідкою УДАІ ГУ МВС України в Житомирській області.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 04.11.2009 року у справі №1-306/09 винним у вищезазначеній ДТП визнано Стасевича Войцеха; останнього притягнуто до кримінальної відповідальності.
17.08.2009 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричинено пошкодженням транспортного засобу №13/09/09 від 16.09.2009 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Варухою О. В., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «HYNDAI Tucson», державний реєстраційний номер АА 8339 НТ, становить 167 873,18 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції №13/09/09 від 16.09.2009 року, вартість ремонту склала 173 658,99 грн.
Позивачем на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, страхового акту №34770Т від 24.09.2009 року та розрахунку суми страхового відшкодування, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 102 140,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №8331 від 30.09.2009 року.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 36.4. статті 36 Закону передбачене право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ним підприємствами, установами та організаціями, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, відповідно до положень Закону особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності повинно бути товариство, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Опель Астра», державний номер 784-17 КХ.
Статтею 981 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Опель Астра», державний реєстраційний №784-17КХ, була застрахована у ПАТ СК «Універсальна», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3923665. При цьому позивач не надав суду належним чином завірену копію вказаного полісу.
Господарський суд ухвалою від 29.01.2013 року витребував від МТСБУ письмову інформацію щодо змісту полісу цивільної відповідальності власників транспортних засобів серії ВС №3923665, виданого Сумською філією ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» 07.04.2009 року.
Від МТСБУ надійшов лист вих. №7/2-5/3075 від 06.02.2013 року, у якому зазначається, що бланк полісу втрачений.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», адже позивач має право звернутися з регресною вимогою саме до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а матеріалами справи не підтверджується, що відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність винної у вчиненні ДТП особи.
Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Основне зобов'язання з відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, було виконано позивачем 30.09.2009 року шляхом виплати страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №8331 від 30.09.2009 року.
Отже, перебіг позовної давності розпочався 31.09.2009 року і закінчився 31.09.2012 року.
Позовна заява була подана до Господарського суду м. Києва 21.12.2012 року, тобто після спливу встановленого законом строку позовної давності.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 05.03.2013 р.