ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 лютого 2013 року № 826/645/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Військова частина 3066
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі-відповідач), третя особа: Військова частина 3066, в якому просить визнати дії Головного управління внутрішніх військ МВС України щодо не виплати позивачу компенсації замість належного йому речового майна неправомірними та зобов'язати Головне управління внутрішніх військ МВС України виплатити на користь позивача 5120 грн. 00 коп. компенсацію замість належного йому речового майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача у відставку з посади начальника управління бойової підготовки Головне управління внутрішніх військ МВС України відповідно до пункту «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я, позивачу не була виплачена грошова компенсація замість неодержаного речового майна в розмірі 5120 грн. 00 коп. що підтверджується довідкою № 14 військової частини 3066, виданої 11.12.2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справа призначена до судового розгляду.
В судовому засідання 06.02.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання 06.02.2013 року не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.
Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 02.11.2012 року 138 о/с позивача було звільнено у відставку з посади начальника управління бойової підготовки Головного управління внутрішніх військ МВС України відповідно до пункту «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до витягу з наказу командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (по стройовій частині) від 03.11.2012 року №230 позивача виключено зі списків особового складу Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та всіх видів забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012 року позивач звернувся із заявою до командувача внутрішніх військ МВС України про виплату позивачу компенсації за не отримане при звільненні речове майно в сумі 5120 грн. 00 коп., згідно довідки про належне до видачі, але не отримане речове майно від 11.12.2012 № 14, виданої військовою частиною 3066, яка забезпечує особовий склад Головного управління внутрішніх військ речовим майном.
За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління внутрішніх військ МВС України листом від 09.012012 року №3/22/4-Я-402 повідомило позивача про не можливість виплати позивачу компенсації за не отримане при звільнені речове майно посилаючись на відсутність коштів для виплати такої компенсації.
Позивач вважає протиправними такі дії Головного управління внутрішніх військ МВС України та зазначає, що діючим законодавством передбачено, що військовослужбовці за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 21 вересня 1999 року) встановлювалось право військовослужбовців одержувати за рахунок держави, окрім грошового забезпечення, речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію частини другої статті 9 вказаного Закону призупинено пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, відповідно до пункту 1 якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачалось, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
На виконання пункту 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 жовтня 2004 року №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час 2, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Відповідно до підпункту 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України 2 пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України про неконституційність пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлювалось право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, є чинним та підлягає виконанню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації замість належного йому речового майна.
Зобов'язати Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 5120 (п'ять тисяч сто двадцять) грн. 00 грн. замість належного йому речового майна.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко