Ухвала
іменем україни
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Квасневської Н.Д., Орлової С.О.,
прокурора захисника Шевченко О.О. ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 лютого 2013 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2012 року, постановлені за скаргою ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи від 16 березня 2012 року.
16 березня 2012 року слідча Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області Капіца А.А. порушила кримінальну справу відносно ОСОБА_6, яка в 2007 році, являючись суб'єктом підприємницької діяльності, без наявності дозвільних документів, а також документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, захопила вищевказану земельну ділянку, площею 270 кв.м., на якій здійснила самовільне будівництво санітарного блока.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без зміни в апеляційному порядку, задоволено скаргу ОСОБА_6 та скасовано вказану вище постанову про порушення кримінальної справи від 16 березня 2012 року.
Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи від 16 березня 2012 року, суди послались на наявність у ОСОБА_6 договору № 10 від 19 липня 2006 року про право тимчасового користування земельною ділянкою площею 2311 кв.м для обслуговування бази відпочинку, який в подальшому був пролонгований; та договору оренди земельної ділянки площею 3210 кв.м. від 18 червня 2007 року для розміщення і будівництва бази відпочинку.
Також суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, послався на постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2012 року, яким залишено без змін відповідні рішення господарських судів першої та апеляційної інстанції про вирішення питання самовільного будівництва на земельній ділянці, яка перебуває на праві користування саме у ОСОБА_6, а не ОСОБА_8 (остання з яких є заявником про злочин, скоєний ОСОБА_6).
У касаційній скарзі прокурор посилається на невідповідність висновків
судів фактичним обставинам справи в частині наявності у ОСОБА_6 документів, які, на його думку, виключають можливість самовільного будівництва на земельній ділянці. При цьому вказує про відсутність документів, які б посвідчували право використання земельної ділянки, зазначає про здійснення самовільного будівництва санблоку за відсутності дозвільних документів, дозволу сесії Дальницької сільської ради, погодження інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, без затвердженого плану проекту будівництва, без узгодження проекту з органами санітарного, пожежного, екологічного нагляду та проведення експертизи ліцензованою організацією. Стверджує про неодноразове притягнення ОСОБА_6 до адміністартивної відповідальності у 2009 році. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, захисника, який просив судові рішення залишити без зміни; прокурора, яка підтримала касаційну скаргу; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України (1960р.) справа може бути порушена тільки у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Зі змісту ч. 3 ст. 197-1 КК України випливає, що кримінальна відповідальність за самовільне будівництво наступає лише за умови, що воно було здійснене (чи здійснюється) на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Факт самовільного зайняття земельної ділянки, яке передувало самовільному будівництву, може бути встановлений судовим рішенням. Тобто обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України є самовільне зайняття земельної ділянки.
На момент порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, були наявні документи, які спростовували факт самовільного зайняття ОСОБА_6 земельної ділянки площею 270 м2 по АДРЕСА_1 (угода від 19 липня 2006 року, яка пролонгована; договори оренди, договір на дольову участь у землекористуванні та рішення господарських судів).
Проте слідча не звернула на це уваги та порушила кримінальну справу за відсутності ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи вказівки на таку обов'язкову ознаку злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, як завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність порушення кримінальної справи є обґрунтованими, в зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції,- залишити без задоволення.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2012 року, постановлені за скаргою ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи від 16 березня 2012 року - залишити без зміни.
судді:
М.Ф. Пойда Н.Д. Квасневська С.О. Орлова