23 січня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Сімоненко В.М.
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2012 року,
У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 5 вересня 2009 року з метою надання послуг, пов'язаних з купівлею земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1, відповідачу передано 50 000 доларів США, про що ним складено відповідну розписку. У разі неотримання у власність вказаної земельної ділянки відповідач зобов'язався повернути зазначені грошові кошти у строк до 1 березня 2009 року. Оскільки угода про купівлю-продаж земельної ділянки не укладена, розпискою від 3 серпня 2011 року відповідач, з урахуванням часткового погашення боргу, зобов'язався повернути грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США до 17 серпня 2011 року. Таке зобов'язання у передбачений договором строк відповідач не виконав. Позивач просив стягнути борг за укладеним договором позики від 3 серпня 2011 року у розмірі 359 100 грн, три процента річних від простроченої суми у розмірі 28 679,809 грн і 35 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва 5 липня 2012 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики у розмірі 359 100 грн, три процента річних від простроченої суми у розмірі 28 679,80 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2012 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач порушив зобов'язання за договором позики, у зв'язку з чим з нього підлягає стягненню сума позики з урахування трьох процентів річних. Розглядаючи справу у відсутності відповідача, суди вважали, що він належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду і не був позбавлений можливості подати до суду письмові пояснення та докази на підтвердження своїх заперечень.
Проте повністю з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Судами встановлено, що 5 вересня 2008 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США за надання послуг, пов'язаних з отриманням у власність земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1. У разі неотримання у власність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4 зобов'язався повернути вказану суму до 1 березня 2009 року.
У договорі-зобов'язанні від 17 грудня 2010 року відповідач визнав борг у розмірі 50 000 доларів США та зобов'язався їх повернути за графіком, строк останнього платежу за яким визначений 31 квітня 2010 року. На підтвердження зазначеного зобов'язання відповідачем складено розписку про повернення грошових коштів до 31 липня 2011 року.
Відповідно до розписки від 3 серпня 2011 року ОСОБА_4, з урахуванням часткового погашення боргу, зобов'язався повернути позивачеві грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США до 17 серпня 2011 року.
Доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи та забезпечення рівності прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судом касаційної інстанції порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно із вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що між сторонами склалися правовідносини, які випливають із договору позики. Однак такі висновки не узгоджуються із встановленими судами обставинами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу( ст. 1050 ЦК України).
Зі змісту позовної заяви та письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження невиконання відповідачем зобов'язань, убачається, що кошти відповідачем отримані за надання позивачу послуг, пов'язаних з отриманням у власність земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1.
Суди попередніх інстанцій, у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, не врахували зазначені норми матеріального права і підстави позову, не встановили прав і обов'язків сторін та не з'ясували належним чином фактичних обставин справи з урахуванням підстав заявлених позовних вимог, не встановивши, які правовідносини випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Такі порушення цивільно-процесуального законодавства унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для визначення характеру спірних правовідносин і відповідних їм прав та обов'язків сторін, тому судові рішення, ухвалені у справі, не можуть вважатись законними й обґрунтованими, і відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко