27 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,
Мазур Л.М., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2012 року,
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя.
Позивач посилався на те, що з січня 2004 року по 05 грудня 2009 року проживав однією сім'єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу та 05 грудня 2009 року між ними був зареєстрований шлюб. За час спільного проживання однією сім'єю та за час шлюбу на спільні кошти сторони придбали: автомобіль MITSUBISHI модель GALANT, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що зареєстрований за ним; квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4, яка передала вказані квартири в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Позивач просив визнати вказане майно об'єктом права спільної сумісної власності та поділити його.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2012 року, позов задоволено. Визнано об'єктами права спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне майно: квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_4, автомобіль MITSUBISHI модель GALANT, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Припинено право особистої приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_4. Припинено право особистої власності ОСОБА_3 на автомобіль MITSUBISHI модель GALANT, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Здійснено поділ майна подружжя шляхом визнання ідеальних часток подружжя у спільному майні без його реального поділу.
Додатковим рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2012 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що сторони з 05 грудня 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб дошлюбне прізвище відповідачки «ОСОБА_4».
У період з січня 2004 року по 05 грудня 2009 року сторони проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що підтверджується рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2012 року.
Також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 02 червня 2005 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_5.
Згідно з договором іпотеки від 03 червня 2005 pоку, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», квартира АДРЕСА_5 є предметом іпотеки.
Пунктом 20.7. договору іпотеки від 03 червня 2005 pоку передбачено, що іпотекодержатель зобов'язаний не здійснювати відчуження або інше розпорядженні предметом іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 липня 2007 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_6
Згідно з договором іпотеки від 18 липня 2008 pоку, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», квартира АДРЕСА_6 є предметом іпотеки.
Пунктом 4.1.4. вказаного договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його будь-якими зобов'язаннями, обтяженнями та обмеженнями (зокрема, не передавати його в найм (оренду), не передавати в наступну іпотеку тощо), не видавати третім особам будь-яких прав на розпорядження предметом іпотеки.
Автомобіль марки MITSUBISHI модель GALANT, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний на ім'я ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірне майно набуте сторонами за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності і відповідно до положень ст. 60, 61, 70, 74 СК України позивач має право на Ѕ частини у спірному майні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах заявлених вимог та доводів скарги, апеляційний суд також виходив з того, що в судовому порядку може бути поділено спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюб: між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 60, 69, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні приписи містяться у статтях 368 та 372 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Суд касаційної інстанції не може прийняти до уваги доводи касаційної скарги про неможливість поділу квартири, оскільки спірна квартира перебуває в іпотеці, оскільки перебування квартири в іпотеці не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, тому що право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням вказаних норм, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Г.В. Юровська