Ухвала
іменем україни
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А.,
прокурора засудженого Саленка І.В. ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2012 року.
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року
ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше неодноразово судимого, останній раз вироком цього ж суду від 12 серпня 2010 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці
- засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 16 800 грн на відшкодування моральних та матеріальних збитків.
За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що 18 січня 2012 року в період часу з 00 години 00 хвилин по 00 годин 40 хвилин, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння зайшли в приміщенні кафе «Елена», що розташоване по бул. К Маркса, 9 в м. Світловодську. В цей час за одним із столів в кафе відпочивали ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які вживали спиртні напої. У зв'язку з тим, що вказані особи перебували у стані алкогольного сп'яніння, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виникла сварка, що переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_6 та ОСОБА_8 наносили один одному багаточисельні удари руками по голові та тулубу. У свою чергу ОСОБА_5 з метою припинення зазначеної бійки, став між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 не даючи можливості наносити удари один одному. Проте припинити бійку ОСОБА_5 не вдалося, так, як учасники події впали на підлогу. При цьому ОСОБА_8 впав спиною на підлогу, ОСОБА_5 впав спиною на ОСОБА_8, а ОСОБА_6 впав на вказаних осіб передньою частиною свого тіла. У такому положенні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продовжили наносити удари руками один одному. Саме у цей час на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Так, ОСОБА_5, знаходячись у зазначеному положенні, із правої кишені куртки дістав складний ніж, та пальцем правої руки розклав вказаний ніж. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_5, не маючи на меті заподіяння смерті іншій людині, умисно наніс два удари ножем, який тримав у правій руці, в область живота ОСОБА_6, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_5 умисно наніс два удари вказаним ножем в область лівого стегна ОСОБА_6, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений посилається на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неправильною кваліфікацією діяння. Вважає, що його дії слід перекваліфікувати на ст. 124 КК України як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони. Вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. Просить судові рішення змінити та перекваліфікувати його дії.
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу; прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки судів щодо вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів.
Так, вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, підтверджується його визнавальними показаннями під час досудового слідства про те, що саме він наніс ОСОБА_6 удари ножем, спричинивши у такий спосіб потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (протокол відтворення обстановки та обставин події - т.1 а.с.163-168; протокол допиту обвинуваченого - т.1 а.с.184-185); висновком експертизи № 89 від 28 лютого 2012 року - т.2 а.с.3-4 тощо). Такі показання засудженого підтверджені й іншими доказами по справі. Не заперечує засуджений цього і в касаційній скарзі.
В судовому засіданні ОСОБА_5 також вину визнав повністю, давав добровільні покази, в зв'язку з чим в суді справа розглядалась згідно з вимогами ч. 3 ст. 299 КПК України (1960р.).
Що ж до тверджень засудженого ОСОБА_5 у скарзі про те, що він спричинив ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження у стані перевищення меж необхідної оборони, в зв'язку з чим просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, то вони є безпідставними.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, і перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Як вбачається з вироку місцевого суду, який встановив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виникла бійка, в яку втрутився засуджений ОСОБА_5, під час якої останній умисно наніс два удари ножем в область живота ОСОБА_6, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, а також легкі тілесні ушкодження в область лівого стегна ОСОБА_6
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що в момент заподіяння тілесних ушкоджень він перебував в стані перевищення меж необхідної оборони, так як потерпілий замахнувся на нього з наміром вдарити є безпідставними, оскільки спростовуються стабільними, послідовними та узгодженими показаннями ОСОБА_5 на досудовому слідстві, з яких вбачається, що ОСОБА_6 не нападав на засудженого.
Приведені дані свідчать, що ОСОБА_5 не перебував у стані необхідної оборони і не перевищував її меж, оскільки в цей момент з боку потерпілого не було реальної загрози і не існувало суспільно небезпечного посягання на життя і здоров'я засудженого.
Таким чином, дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для перекваліфікації дій засудженого, колегія суддів не вбачає.
Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином.
Так, суд першої інстанції врахував, що за місцем відбування покарання ОСОБА_5 характеризується посередньо, має постійне місце проживання, щиро розкаявся, просив пробачення у потерпілого, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів, призначивши мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 121 ч.1 КК України.
Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляції засудженого, які є аналогічними доводам касаційної скарги, тому ухвалу можна вважати законною та обґрунтованою, тобто такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960р.).
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.
судді:
М.Ф. Пойда В.М. Кульбаба В.А.Швець