Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор'євої І.В.,
суддів: Британчука В.В., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_1
Указаним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ташкента Республіки Узбекистан, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки, за ч. 2 ст. 262 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Відповідно до ст. 70 КК ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки шість місяців та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
ОСОБА_1 визнано винуватим у привласненні вогнепальної зброї, бойових припасів шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому повторно, та у привласненні чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем за таких обставин.
У період із 19 жовтня 1993 року по 19 грудня 2007 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом начальника Кіровоградського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 17 липня 2001 року № 152 ОСОБА_1 було призначено відповідальним за зберігання, облік та видачу вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та холодної зброї, що визнані речовими доказами у кримінальних справах і знаходяться на зберіганні в Кіровоградському міському відділі міліції.
Згідно з пунктами 13, 19 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», пунктами 4, 5 Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 травня 1993 року № 314, на ОСОБА_1 покладались обов'язки, зокрема, щодо приймання від працівників міліції, посадових осіб чи громадян вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, їх оформлення; він був відповідальним за зберігання вилученої, добровільно зданої та знайденої зброї, бойових припасів, спеціальних засобів; мав забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб та зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам; ніс відповідальність за збереження зданих цінностей та майна.
10 липня 2003 року ОСОБА_1 у приміщенні Кіровоградського міського відділу міліції, розташованому по вул. Жовтневої Революції, 58 у м. Кіровограді, у своєму службовому кабінеті отримав від слідчого Хоменко О.В. для зберігання та обліку зброю - пістолет моделі «ПГШ-790 Шмайсер» № НОМЕР_1 калібру 9 мм, який є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю, багатозарядну рушницю фірми Magnum № НОМЕР_2 12-го калібру, яка є вогнепальною гладкоствольною багатоцільовою бойовою помповою зброєю, та пістолет Valtro mod A.P. 92 Army Cal 35 Blank № НОМЕР_3, який є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю, переробленою саморобним способом із газового пістолета.
У січні 2004 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_1, користуючись своїм службовим становищем, незаконно привласнив надану йому для зберігання у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків вищевказану вогнепальну зброю, що знаходилась у приміщенні кімнати для зберігання зброї чергової частини Кіровоградського міського відділу міліції.
Після цього, набувши можливості розпоряджатися цією зброєю на власний розсуд, ОСОБА_1 з метою власної наживи у січні 2004 року (точної дати слідством не встановлено) у службовому кабінеті дільничного інспектора міліції ОСОБА_2 продав останньому за 300 грн пістолет моделі «ПГШ-790 «Шмайсер» № НОМЕР_1 калібру 9 мм.
26 травня 2007 року ОСОБА_1 у приміщенні чергової частини того ж відділу міліції отримав від оперативного чергового ОСОБА_3 для подальшого зберігання та обліку вилучені у ОСОБА_4 й належні останньому на праві власності зброю та боєприпаси, а саме: самозарядний карабін «Вулкан М» «Н9611» НОМЕР_4 калібру 7,62 мм вартістю 12 000 грн, який є нарізною мисливсько-промисловою зброєю, придатною для пострілів патронами 7,62 мм, 168 набоїв калібру 7,62 мм вартістю 504 грн, які є боєприпасами, та пістолет ПМР НОМЕР_5, калібру 9 мм, який є спецзасобом під гумову кулю.
Потім ОСОБА_1 у першій декаді червня 2007 року (точної дати слідством не встановлено), використовуючи своє службове становище, незаконно привласнив вищевказану вогнепальну зброю та бойові припаси, що знаходились у приміщенні кімнати для зберігання зброї чергової частини Кіровоградського міського відділу міліції.
Після цього, маючи можливість розпоряджатися вказаною вогнепальною зброєю та бойовими припасами на власний розсуд, ОСОБА_1 у першій декаді червня 2007 року (точної дати слідством не встановлено) біля будівлі Ленінського відділу Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області, розташованої по вул. Леніна, 6 у м. Кіровограді, продав пістолет ПМР НОМЕР_5 за 800 грн дільничному інспектору міліції ОСОБА_5
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. Зокрема, прокурор стверджує про незаконне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, наводячи цьому відповідні мотиви.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Як убачається з вироку, ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 262 КК, до покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки шість місяців на підставі ст. 75 КК.
Мотивуючи можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК, місцевий суд у вироку зазначив, що враховує щире каяття ОСОБА_1, позитивну характеристику, відшкодування шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Проте, на думку колегії суддів, таке рішення місцевий суд прийняв без достатніх підстав, адже його вирок постановлено з порушенням вимог ст. 334 КПК 1960 року, оскільки у ньому належним чином не обґрунтовано можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, не розмежовано підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі та підстав для звільнення від його відбування (враховано однакові обставини й дані про особу засудженого). Крім того, не зазначено, що саме свідчить про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою. Твердження суду про позитивну характеристику засудженого є передчасними, адже не було взято до уваги характеризуючих даних за місцем його роботи в міліції, що не є позитивними (характеризується посередньо, неодноразово припускався порушень службової дисципліни, двічі втрачав службове посвідчення, не завжди відповідально ставився до виконання службових обов'язків).
Також фактично поза увагою суду залишилися: ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер злочинних дій, їх підвищена небезпечність і спосіб учинення (працівник міліції, зловживаючи службовим становищем, привласнював і продавав вогнепальну зброю, яку за своїми обов'язками мав зберігати).
Отже, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, то його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, а отже, неправильним.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Судді:
В.В. Британчук І.В. Григор'єва Ю.П. Фурик