Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2012 року.
Вказаною постановою місцевого суду, залишеною без зміни апеляційним судом, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України залишено без задоволення.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає судові рішення незаконними та необґрунтованими, про що наводить відповідні доводи.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали у скарзі, обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 236 КПК 1960 року дії прокурора можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом, лише в частині його дій у межах проведення досудового розслідування або окремих слідчих дій у справі, і такі скарги розглядаються судом під час попереднього розгляду справи або під час розгляду її по суті, якщо інше не передбачено КПК 1960 року.
Отже, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні скарги на бездіяльність Генеральної прокуратури України на тій підставі, що суд не наділений правом установлювати факт такої бездіяльності на досудових стадіях провадження у справі і зобов'язувати цей орган вчинити певні дії за заявою особи, місцевий суд діяв у межах своєї компетенції, а тому дотримався вимог кримінально-процесуального закону.
Тому доводи ОСОБА_1 про те, що місцевий та апеляційний суди під час розгляду його скарги порушили вимоги кримінально-процесуального закону, є необґрунтованими.
До того ж матеріали справи містять довідку Генеральної прокуратури України, згідно з якою звернення ОСОБА_1, про які йдеться у його скарзі до суду, розглядались, а обставини, вказані у них, перевірялись і щодо них приймалися відповідні рішення, що не суперечили вимогам ст. 97 КПК 1960 року.
Апеляційний суд перевірив доводи ОСОБА_1, аналогічні вказаним у касаційній скарзі, і для їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року у своїй ухвалі навів відповідні аргументи.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу не може бути задоволено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2012 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді:
В.В. Британчук Ю.П.Фурик Ж.М. Єленіна