ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 лютого 2013 року № 826/1587/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
до Комісії Київської міської ради із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Встановив:
Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до комісії Київської міської ради із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення ст. 26 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», не розглянув скаргу позивачів. У зв'язку з наведеним, позивачі просять суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду скарги позивачів від 12.11.2012 року; зобов'язати відповідача розглянути скаргу позивачів від 12.11.2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, справа призначена до судового розгляду на 25.02.2013 року.
В судовому засіданні 25.02.2013 року представник позивачів позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання 25.02.2013 року не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надіслав.
Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, враховуючи відсутність потреби заслухати пояснення свідка чи експерта, суд, в порядку ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Позивачі звернулись до відповідача зі скаргою від 12.11.2012 року щодо незаконної відмови Київською міською радою та Дарницьким районним управлінням ГУ МВС України в м. Києві в реалізації прав позивачів, що передбачені Законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
В судовому засіданні представник позивачів зазначив, що скарга подана на підставі Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та має бути розглянута відповідачем відповідно до положень зазначеного Закону.
Оскільки відповіді на скаргу позивачі не отримали, вважають, що відповідачем порушений порядок розгляду скарг, визначений ст. 26 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», у зв'язку з чим просять суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду скарги позивачів від 12.11.2012 року.
Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.
У зазначеному законі не визначено жодного порядку розгляду скарг громадян, не встановлена процедура подачі, розгляду та вирішення скарг.
Позивачі посилаються на порушення відповідачем ст. 26 Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Стаття 26 вказаного Закону встановлює досудовий порядок вирішення спорів. Так, спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, за згодою таких громадян можуть попередньо розглядатися комісіями із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. Зазначені у частині першій цієї статті комісії створюють відповідні місцеві ради з числа депутатів місцевої ради, представників місцевої державної адміністрації, відповідних фахівців (з питань житлово-комунального господарства, будівництва та містобудування, права, захисту прав людини) із залученням до її роботи власників гуртожитків (уповноважених ними осіб), управителів гуртожитків, власників або користувачів земельних ділянок, а також представників мешканців гуртожитків, об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень гуртожитків і представників громадськості.
Проте, зазначена норма регулює порядок вирішення спорів щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків. Вказана стаття не регулює питання розгляду скарг громадян на органи державної влади, не встановлює порядок подачі, розгляду та надання відповідей на скарги громадян.
Оскільки Закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не містить норм, які б встановлювали обов'язок комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків розглядати скарги громадян, крім того не передбачає право громадян подавати скарги на дії органів державної влади, то, відповідно, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача щодо не розгляду скарги позивача такими, що порушують Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача зі скаргою саме на підставі Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко