18 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності в поряду спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_11 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2012 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2012 року, та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2012 року,
У квітні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_12 звернулися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, та з урахуванням уточнення до позову просили суд визнати за ними право власності у порядку спадкування за законом на: 11.53 % за кожним на нежитлове приміщення 1 поверху по АДРЕСА_1, загальною площею 299,7 м2 та по 1/10 частини всього спадкового майна, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_13 Після його смерті спадкоємцями першої черги є: вони, як батьки, діти померлого: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та дружина - ОСОБА_8 Всі спадкоємці своєчасно звернулися до нотаріальної контори та подали заяви про прийняття спадщини.
Майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_13 і входить до складу спадщини належить спадкоємцям в наступних частках: ОСОБА_8, як дружині - 6/10 частки, всім іншим спадкоємцям ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_6 по 1/10 частки.
У період розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 померла. До справи в якості позивача залучена правонаступниця ОСОБА_5, у зв'язку з чим, у квітні 2012 року позивачі уточнили позовні вимоги, вказавши, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_13 є його дружина, донька, син, батько та матір, а тому частки кожного з них складають 1/5. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_12 є її чоловік ОСОБА_4, її донька ОСОБА_5, а також онуки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, частка яких у спадщині дорівнює 1/3 на двох, оскільки саме така частка належала б їх батьку, якби він був живий на момент відкриття спадщини.
ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою, згідно якої він відмовляється від своєї частки у спадщині після ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 З аналогічною заявою до нотаріуса звернувся також ОСОБА_6, який відмовився від прийняття спадщини після ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 Отже, правонаступниками ОСОБА_12 по даній цивільній справі є її донька ОСОБА_5, та її онука ОСОБА_7 При цьому 1/5 частки у спадщині після ОСОБА_13, на яку мала право ОСОБА_12, має бути поділена між її правонаступниками наступним чином: 2/15 частки - ОСОБА_5, а 1/15 частки - ОСОБА_7
Таким чином, частки спадкоємців після ОСОБА_13 є: ОСОБА_8 - 1/5 частки; ОСОБА_7 - 4/15 частки; ОСОБА_6 - 1/5 частки; ОСОБА_4 - 1/5 частки; ОСОБА_5 - 2/15 частки. Загальна вартість спадкового майна складає 2 361 645 грн 42 коп.
Вартість належної ОСОБА_4 1/5 частки у спадщині після ОСОБА_13 складає 472 329 грн 08 коп., у зв'язку з цим просив суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення № 7 літера А-4 по АДРЕСА_2, площею 112,3 м, оскільки вартість зазначеного нежитлового приміщення (409 605 грн) найбільш оптимально співпадає з вартістю його частки у спадщині. При цьому вартість вказаного нежитлового приміщення є меншою, ніж частка ОСОБА_4 у спадщині на 62 724 грн 08 коп.
Вартість належних ОСОБА_5 2/15 части у спадщини після ОСОБА_13 складає 314 886 грн 05 коп., у зв'язку з чим просила суд визнати за нею право власності на нежитлове приміщення першого поверху № 34 літера А-4 по АДРЕСА_3, площею 50,1 м2 та автомобіль Ніссан-Максіма, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому сумарна вартість зазначеного нежитлового приміщення (203 668 грн) та автомобіля (123 739 грн) складає 327 407 грн та найбільш оптимально співпадає з вартістю її частки у спадщині, але є більшою, ніж вартість частки ОСОБА_5 у спадщині (314 886 грн 05 коп.) на 12 520 грн 95 коп., що компенсується зменшенням частки ОСОБА_4 у спадщині на 62 724 грн 08 коп., який не заперечує проти такого незначного збільшення частки ОСОБА_5 за рахунок зменшення його частки.
У березні 2009 року ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з зустрічним позовом про розподіл спадкового майна, просять розподілити спадкове майно, визнавши право власності в порядку спадкування за законом.
У квітні 2009 року були подані позови ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення боргу. ОСОБА_9 в позові вказав, що він мав дружні стосунки з подружжям ОСОБА_7, у грудні 2005 року він передав ОСОБА_13 та ОСОБА_8 2 млн. грн, про що отримав розписку, строк повернення в якій вказано 01 липня 2007 року.
У грудні 2006 року він надав в борг ОСОБА_8 ще 84 800 дол. США, про що отримав розписку від ОСОБА_8 на суму 2 424 тис. грн, із якої 424 тис. грн це еквівалент 84 800 дол. США. 01 липня 2007 року борг не повернули, на прохання ОСОБА_13 відклали повернення до 31 грудня 2007 року.
ОСОБА_9 позов уточнив, вказав, що ОСОБА_8 повернула йому 1 424 тис. грн, залишок боргу - 1 млн. грн, який він просить стягнути пропорційно часткам у спадщині - з ОСОБА_8 3/5 частки боргу стягнути - 30 400 грн; з ОСОБА_6, ОСОБА_4 по 242 400 грн, з - ОСОБА_7 - 323 200 грн, з ОСОБА_5 - 161 600 грн.
ОСОБА_10 вказав, що в грудні 2005 року він передав ОСОБА_13 в борг 2 млн. грн, в липні 2006 року знову дав в борг 1 млн. грн, отримав від ОСОБА_8 розписку на всю суму боргу 3 млн. грн. Позов уточнив, вказав, що ОСОБА_8 повернула йому 1 200 тис. грн, залишок боргу - 1 800 тис. грн, які він просить стягнути - з ОСОБА_6 -100 тис. грн, з ОСОБА_4 - 300 тис. грн, з ОСОБА_7 - 200 тис. грн, з ОСОБА_5 - 200 тис. грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2012 року, додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2012 року, залишеними без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2012 року, визнано право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13 за спадкоємцями в таких частках: за ОСОБА_8 на 3/5 частки, за ОСОБА_6 на 1/10 частки; за ОСОБА_7 на 1/10 частки; за ОСОБА_4 на 1/10 частки, визнано право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_12 за ОСОБА_5 на 2/3 частки; за ОСОБА_7 на 1/3 частки.
Розділено спадкове майно в натурі та визнано право власності за ОСОБА_8 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, вартістю 1 150 661 грн, на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 на суму 466 753 грн, на нежитлове приміщення 7 літ. А4, по АДРЕСА_2, вартістю 409 608 грн, дачний будинок АДРЕСА_6, вартістю 41 103 грн, туристичне судно «Крим», автомобіль «Тойота», вартістю 146 907 грн, а всього на суму 2 216 029 грн, що менше її частки на 75 312 грн.
За ОСОБА_6 визнано право власності на нежитлове приміщення 34 літ. А4, першого поверху по АДРЕСА_3, вартістю 203 668 грн, автомобіль УАЗ, вартістю 6 540 грн, а всього майна на суму 222 109 грн, що менше його частки на 159 781 грн.
За ОСОБА_7 визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва - нежиле приміщення 42 першого поверху та нежиле приміщення підвалу літ. А4, по АДРЕСА_7, вартістю 732 868 грн, що більше її частки на 222 681 грн, які необхідно стягнути на користь ОСОБА_6 у сумі 159 871 грн та ОСОБА_8 у сумі 63 900 грн.
Визнано право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по Ѕ частки на 19/20 приміщення № 16 підвалу, по АДРЕСА_8, вартістю 514 167 грн, за ОСОБА_4 визнано право власності на автомобіль «Нісан-Максіма», 2002 року випуску державний номер НОМЕР_1, вартістю 123 739 грн, а також 66,6 % статутного фонду ТОВ «Фаворит», вартістю 9 990 грн. Всього майна на суму 647 896 грн, що більше частки на 1 142 грн.
Визнано право власності на 1/6 частки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12 за ОСОБА_7 на вклади у розмірі 99 342 грн, що менше її частки на 76 747 грн, приміщення № 82, літ. А-4 підвалу по АДРЕСА_3 розділено по варіанту № 1, визнано право власності за позивачами на 310/500 частки, за відповідачами на 190/500 частки.
Виключено із розподілу вартість ремонту ґанку - 81 714 грн, зарахувавши частку ОСОБА_7 76 747 грн, а також компенсацію частки ОСОБА_8
Позов ОСОБА_9 задоволено. Стягнуто на його користь з ОСОБА_4 - 242 тис. грн, з ОСОБА_6 - 242 тис. грн, з ОСОБА_7 - 323 тис. грн, з ОСОБА_5 - 161 тис. грн, з ОСОБА_8 - 30 400 грн.
Позов ОСОБА_10 задоволено. Стягнуто на його користь з ОСОБА_4 - 300 тис. грн, з ОСОБА_6 - 100 тис. грн, з ОСОБА_7 - 200 тис. грн, з ОСОБА_5 - 200 тис. грн, але в межах вартості спадкового майна.
Визнано право власності на нежитлове приміщення 82 (літ. А-4) підвалу будинку по АДРЕСА_3 за позивачами на 310/500 частки, за ОСОБА_8 на 204/500, за ОСОБА_6 на 34/500, за ОСОБА_7 на 72/500, а за відповідачами на 190/500 частки: за ОСОБА_4 на 14/500, за ОСОБА_5 на 76/500.
ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на 310/500 належних їм часток, а це 225 м2 , виділено у користування: частину приміщення 4, площею 33,9 м2 , склад 6, площею 33,2 м2 , коридор 7, площею 34,3 м2 , коридор 8, площею 7,0 м2 , коридор 9, площею 24,6 м2 , коридор 10, площею 70,5 м2 , коридор 11, площею 5,4 м, кімнату 12, площею 16,9 м2 , а загалом 225,8 м2 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 190/500 належних їм часток належить виділено 138,4 м2 , які складаються зі: сходів 1, площею 16,1 м2 , кімнати 2, площею 71,6 м2 , кімнати 3, площею 4,8 м2 , частини кімнати 4, площею 23,0 м2 , санвузла 5, площею 22,9 м2 , а взагалі 138,4 м2 .
Для здійснення вказаного варіанту поділу зобов'язано ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за свій рахунок зробити наступні переобладнання: встановити в приміщенні 4 перегородку, товщиною 0,15 м, облаштувати два приміщення, площами 23,0 м2 та 33,9 м2 , а також закласти дверний отвір між приміщеннями 3 та 4.
Розподілено спадкове майно після смерті ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнано за ОСОБА_7 право власності на грошові вклади на ім'я ОСОБА_7: в ПАТ «МетаБанк» на рахунку № НОМЕР_5 на суму 86 тис. грн, у ВАТ «Державний ощадний банк України» в територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10007/0265 Запорізького обласного управління на рахуну № НОМЕР_2 на суму 7 593 грн, вТВБВ № 10007/0268 на рахунку № НОМЕР_3 на суму 3 418 грн на рахунку № НОМЕР_4 - на суму 2 331 грн, а всього на 99 342 грн. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 - 40 106 грн 40 коп, на користь ОСОБА_5 - 2 249 грн 40 коп. Стягнуто зі ОСОБА_5С на користь ОСОБА_7 - 57 789 грн 30 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 - 8 988 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 - 63 900 грн, на користь ОСОБА_6 - 159 781 грн.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_11 просив Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2012 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2012 року, та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, у задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2012 року, додаткового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2012 року, та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2012 року, так як судові рішення законні та обґрунтовані.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтею 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2012 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2012 року, та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Г. ІваненкоН.А. Горелкіна І.М. Завгородня