Ухвала
20 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Маляренка А.В., Писаної Т.О.,Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Рокитнівського РВУ МВС України в Рівненській області, ВДАІ УМВС в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_7, УМВС України в Рівненській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє через представника ОСОБА_8, на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2012 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 липня 2005 року слідчим прокуратури Сарненського району Рівненської області порушено кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув неповнолітній син позивача - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. У ході досудового слідства було встановлено, що 21 липня 2005 року ОСОБА_7, керуючи службовим автомобілем «ВАЗ-21063» Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області, рухався по вулиці Незалежності у смт Рокитне, Рівненської області у напрямку від адміністративного приміщення райвідділу міліції до автовокзалу. При цьому ОСОБА_7 під час руху порушив вимоги п.п. 11.2, 11.3, 12.2, 12.3, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_7 безпричинно виїхав на смугу зустрічного руху, створив небезпеку для зустрічного транспортну, у зв'язку з чим не зміг виконати зустрічний роз'їзд з мотоциклом МТ-10 та автомобілем «УА3-31512». ОСОБА_7 не вжив заходів до зменшення швидкості руху та несвоєчасно застосував екстрене гальмування, у силу чого допустив зіткнення керованого ним автомобіля з мотоциклом МТ-10, потім з автомобілем «УА3-31512» внаслідок чого син позивача ОСОБА_9 одержав відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому основи та склепіння черепа, крововиливу під тверду мозкову оболонку, багатоуламковий перелом правого стегна у верхній його третині, множинні садна, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у Рівненській міській лікарні.
Постановою слідчого від 18 березня 2005 року позивача ОСОБА_6 визнано потерпілим.
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 липня 2010 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України внаслідок акту амністії.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 наказом № 104 о/с від 19 серпня 2004 року прийнятий на службу державтоінспектором ДАІ Рокитнівського райвідділу міліції, а Рокитнівський РВ УМВС України в Рівненській області є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким керував ОСОБА_7, позивач вважає, що саме Рокитнівський РВ УМВС України в Рівненській області повинен відшкодувати завдану шкоду, так як протиправними діями ОСОБА_7 позивачу було завдано майнову та моральну шкоду.
Майнова шкода полягає у пошкодженні мотоцикла марки МТ-10, який після дорожньо-транспортної пригоди прийшов у непридатний стан та його вартість становить 1290 грн. Суть завданої моральної шкоди внаслідок втрати сина визначається душевними та фізичними стражданнями, які зазнав позивач та його родина. Завдана моральна шкода носить триваючий характер та є непоправною. Моральну шкоду визначав у розмірі 500 000 грн.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 45 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Так, судами встановлено, що 21 липня 2005 року ОСОБА_7, керуючи автомобілем «ВАЗ-21063», грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, вчинив наїзд на мотоцикл МТ-10 під керуванням ОСОБА_11, в результаті чого був травмований пасажир мотоцикла - ОСОБА_9, який від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6, батько померлого ОСОБА_9, звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на вимоги статей 1166, 1167, 1187 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 45 000 грн у відшкодування моральної шкоди за рахунок держави місцевий суд керувався положеннями ч. 3 ст. 25 Закону України «Про міліцію».
Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що вказана норма права місцевим судом застосована невірно, оскільки матеріалами справи встановлено порушення працівником міліції, який виконував свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень Правил дорожнього руху.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що норми ст. 1172 ЦК України не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Так, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.
Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини: 1) в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; 2) чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.
Крім того, встановивши факт завдання шкоди пасажиру, який на момент взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки перебував на мотоциклі, який належить позивачу і якими керував ОСОБА_11, суди помилково застосували до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1187 та п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, оскільки питання відшкодування шкоди, завданої іншим особам унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, регулюється нормою ч. 2 ст. 1188 ЦК України.
Частиною 2 ст. 1188 ЦК України встановлено, що у тих випадках, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані відшкодувати її незалежно від їхньої вини.
Таким чином, на порушення вимог процесуального права суди у достатньому обсязі не визначились з характером правовідносин та нормою матеріального права, не з'ясували питання розміру відповідальності кожного з володільців джерел підвищеної небезпеки, внаслідок зіткнення яких заподіяна шкода пасажирові, не обговорили питання про притягнення всіх зацікавлених осіб до участі у справі. З урахуванням наведеного суду слід уточнити позовні вимоги, з кого саме бажає отримати відшкодування позивач, у разі необхідності роз'яснити наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, і в залежності від встановленого визначити обсяг відповідальності належного відповідача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 1188 ЦК України.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають в цій частині вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє через представника ОСОБА_8, задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
Г.В. Юровська