13 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Матвєєвої О.А.,
суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О.,
Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону, державної установи «Червноградська міська санітарно-епідеміологічна станція», треті особи: Львівська обласна клінічна лікарня, державна установа «Інститут медицини праці академії медичних наук України», Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Червонограді Львівської області, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону на рішення апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року,
У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону, державної установи «Червноградська міська санітарно-епідеміологічна станція» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 1985 року працював респіраторником у Львівсько-Волинському воєнізованому гірничорятувальному загоні та отримав професійне захворювання, яке було підтверджене інститутом медицини праці академії медичних наук України. Проте, отримавши 05 квітня 2011 року повідомлення лікувального закладу про виявлене у нього профзахворювання, відповідачем не було призначено наказом комісію з розслідування причин професійного захворювання, як це передбачено п. 76 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві, чим грубо порушено вимоги закону і його права. Позивач зазначав, що у зв'язку з незаконними діями в.о. командира Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону йому завдано моральну шкоду. Незаконна відмова у наданні акту профзахворювання перешкоджає йому звернутись до МСЕК для встановлення проценту працездатності, через що, ним втрачено дохід, який він міг би отримати. Просив зобов'язати відповідача організувати розслідування причин виникнення у нього професійного захворювання, призначивши комісію та скласти і надіслати йому та іншим особам акт за формою П-4 та стягнути на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано ДЗ «Червоноградську міську санітарно-епідеміологічну станцію» організувати розслідування причин виникнення в ОСОБА_3 професійного захворювання відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232. Стягнуто з ДЗ «Червоноградської міської санітарно-епідеміологічної станції» на користь ОСОБА_3 308 грн понесених судових витрат. В решті вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_3 10 тис. грн. моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний загін, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам.
Судами встановлено, що згідно повідомлень професійного захворювання (отруєння) Львівської обласної клінічної лікарні № 1054/1 від 01 квітня 2011 року та № 263 від 27 січня 2012 року форми П-3 позивач, працюючи у Львівсько-Волинському воєнізованому гірничорятувальному загоні, отримав професійне захворювання. Шкідливою речовиною, що спричинила захворювання був вугільно- природній пил. Вказане повідомлення було отримане відповідачем 05 квітня 2011 року.
Також судами встановлено, що згідно із випискою з рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону, Червоноградської міської санітарно-епідеміологічної станції, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді про надання документів для складання санітарно-гігієнічних умов праці задоволено. Зобов'язано Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний загін надати Червоноградській міській санітарно-епідеміологічній станції необхідні для складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_3 - респіраторнику документи за схемою згідно припису № 1433/06 від 29 червня 2007 року, яка в межах своєї компетенції вирішуватиме питання складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_3 Зобов'язано Червоноградську міську санітарно-епідеміологічну станцію скласти санітарно-гігієнічну характеристику умов праці ОСОБА_3 у період з 02 вересня 1985 року по час звільнення, на підприємствах правонаступником яких є Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний загін.
Відповідно до витягу Львівської обласної клінічної лікарні № 8776/440 від 07 травня 2007 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 24 квітня 2007 року по 07 травня 2007 року з діагнозом хронічний бронхіт, емфізема легені ДН-І ст., даних за профзахворювання немає.
З висновку Центральної лікарської експертної комісії від 29 березня 2011 року, протокол № 11/412 вбачається, що позивачу було встановлено професійне захворювання з заключним діагнозом - ХОБЛ II ст. в фазі затухаючого загострення, дифузний пневмосклероз ЛH-I-II ст. та протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, в умовах дії фізичних навантажень, вимушеної робочої пози.
Як вбачається з санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_3 № 3533/06 від 27 грудня 2010 року, згідно гігієнічної класифікації № 528 від 27 грудня 2010 року, умови праці електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування відносяться до шкідливих 3 класу 2-го ступеня. Згідно гігієнічної класифікації № 526 від 27 грудня 2010 року умов праці, робоче місце електрослюсаря підземного відноситься до шкідливих 3 класу 3-го ступеня.
Приписами головного державного санітарного лікаря м. Червонограда від 27 травня 2011 року № 1558/06 та від 02 червня 2011 року № 1630/06 стверджується, що в.о. командира Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону ОСОБА_4 було приписано організувати розслідування причин виникнення професійного захворювання респіраторника ОСОБА_3 згідно п. 76 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, яким визначено, що роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин виникнення профзахворювання.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року, яка набрала законної сили, у в задоволенні позову Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону до Червоноградської міської СЕС, ДУ «Інститут медицини праці Академії медичних наук України», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді, про визнання дій протиправними та скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці та повідомлення про професійне захворювання було відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено адміністративним судом, підстави для проведення розслідування випадку професійного захворювання позивача ОСОБА_3 виникли у квітні 2011 року і повинні бути проведене згідно діючого на той час Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112.
Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 затверджений новий Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
Згідно п. 74 діючого Порядку саме головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, області або міста утворює протягом трьох днів після отримання повідомлення за формою П-3 комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що організувати розслідування причин виникнення в ОСОБА_3 профзахворювання повинен ДЗ Червоноградська міська санітарно-епідеміологічна станція.
Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів спричинення йому такої шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачами його працівників та судом таких доказів не здобуто.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що протиправними діями Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону позивачу було завдано моральну шкоду.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач не надав доказів спричинення його моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року скасувати, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.А. Матвєєва
Судді: А.О. Леванчук
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
Г.В. Юровська