іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Франтовської Т.І. та Кравченка С.І.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2012 року.
Вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2012 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такий, що
судимості не мав,
засуджений за частиною 1 статті 203-2 КК України до штрафу в розмірі 2000 грн.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в період часу з 19 по 22 жовтня 2011 року в орендованих приміщеннях, розташованих по АДРЕСА_1, діючи умисно з корисливих мотивів, організував ігорний бізнес, відносно якого законом встановлена спеціальна заборона, шляхом підключення до мережі електричного живлення орендовані ним гральні автомати, на яких віртуалізувалися отримані від клієнтів грошові кошти, що перераховувалися на баланс вибраного грального автомату та подальшого встановлення на них кредиту, необхідного для здійснення азартної гри, що надавало можливість отримати виграш у виді грошових коштів.
В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.
У касаційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не врахував того, що мінімальний розмір санкції частини статті, за якою ОСОБА_1 засуджено, становить 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 000 грн, тоді як суд призначив 2000 грн. Крім того, суд також не врахував конкретні обставини справи та дані про його особу, який посередньо характеризується за місцем проживання та суспільно-корисною працею не займався, а тому призначив м'яке покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, а саме вважав призначене покарання у розмірі штрафу м'яким, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статті 65 КК України суд призначає покарання, у тому числі, у межах установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
За змістом санкції частини 1 статті 203-2 КК України до змін, внесених згідно із Законом №4025-VI від 15 листопада 2011 року, тобто на момент вчинення ОСОБА_1 злочину, зайняття гральним бізнесом каралося штрафом від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 170 до 850000 грн., а не від десяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як про це робить висновок прокурор в касаційній скарзі.
Вказана норма кримінального закону є спеціальною, яка регулює лише певний вид відносин даного роду та призвана змінити межі регулювання певного виду суспільних відносин чи спосіб такого регулювання повністю за своєю суттю може вважатись такою, що доповнює загальну норму чи встановлює із неї виключення.
Згадана ж прокурором у касаційній скарзі частина 2 статті 53 КК України є загальною нормою кримінального закону, в якій визначено мінімальну межу розміру штрафу, зокрема 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто вказане питання регулює як загальна, так і спеціальна норма кримінального закону.
Однак, за наявності таких розбіжностей перевага надається спеціальній нормі: "Lex speciali derogatе generali ".
Таким чином, твердження прокурора про надання переваги частині 2 статті 53 КК України, як загальній нормі кримінального закону, є некоректним, оскільки спеціальна норма кримінального закону частини 1 статті 203-2 КК України передбачала покарання у виді штрафу від 10 до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що за своїм розміром становило від 170 до 850 000 грн.
Суд же першої інстанції призначив засудженому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 грн., тобто в межах діючої на час вчинення ОСОБА_1 злочину санкції частини статті, за якою його засуджено.
Позбавлено підстав посилання прокурора в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 призначено за своїм розміром м'яке покарання.
Як убачається із матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання врахував ступінь тяжкості злочину, дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, задовільно характеризується за місцем проживання, а також пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотних порушень норм кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, які б потягнули зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, як про це поставив вимогу прокурор.
За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області - без задоволення.
_____________________ ______________________ ____________________
М.М. Лагнюк Т.І. Франтовська С.І. Кравченко