Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Зубара В.В.,
суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,
з участю прокурора Саленка І.В.,
з участю захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 29 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2012 року.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,-
засуджений за:
· ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
· ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, раніше не судима, -
засуджена за:
· ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
· ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Вироком вирішено питання про речові докази.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2012 року зазначений вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те, що10 грудня 2010 року, в період часу з 09 години 30 хвилин до 12 години, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи спільно з ОСОБА_4, знаходячись у дворі багатоповерхового житлового будинку № 28, розташованого по просп. Відрадному в м. Києві, вчинили сварку та бійку з раніше незнайомими їм особами, в ході якої з мотивів явної неповаги до суспільства та грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, умисно нанесли потерпілому ОСОБА_5 численні удари руками і ногами, продовжуючи побиття навіть тоді, коли потерпілий неодноразово падав на землю, і припинили свої дії лише на вимогу сторонніх громадян.
Крім того, в ході хуліганських дій, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно заподіяли ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок відносно ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу в частині його засудження за ч. 2 ст. 296 КК України - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину, зазначаючи, що судом не встановлено, в чому саме полягала явна неповага до суспільства. Крім того, захисник просить кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України направити на нове розслідування, в обґрунтування зазначає, що слідчі дії проводились з порушенням кримінально-процесуального закону, докази зібрані незаконним шляхом, участь потерпілого у бійці є сумнівною, не встановлений точний час завдання тілесних ушкоджень потерпілому, не встановлено місце перебування потерпілого після бійки з засудженими. Поряд з цим зазначає, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог ст. 377 КПК України 1960 року.
Захисник ОСОБА_2 просить судові рішення відносно ОСОБА_3 змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ст. 125 КК України. При цьому посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України є невірною, що судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою висновок експертизи, згідно з яким тяжке тілесне ушкодження спричинено потерпілому внаслідок дії(удару), можливо одноразової; не встановлено місце перебування потерпілого після бійки з засудженими; вирок містить ряд припущень; що суд кваліфікує дії засудженого за різними статтями кримінального закону, які передбачають різний умисел. Крім того зазначає, що у вироку суду не міститься жодних даних про наявність у засудженого хуліганського мотиву.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить судові рішення відносно нього змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 125 КК України. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту і однобічність судового слідства, зокрема, що суд не вказав, які дії порушують встановлений порядок і є особливо зухвалими; що суд кваліфікував його дії за різними статтями кримінального закону, які передбачають різний умисел; що судом безпідставно визнано обтяжуючою обставиною стан алкогольного сп'яніння, оскільки жодних доказів цього в матеріалах справи не міститься.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
За змістом ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції не виконано.
Як вбачається з матеріалів справи на вирок суду засудженим ОСОБА_3 та його захисником ОСОБА_7 були подані апеляції, в яких наводились доводи, у тому числі, аналогічні доводам касаційних скарг засудженого і його захисників, та зазначалось про неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме, що суд не спростував суперечності, які містяться в матеріалах справи, не взяв до уваги докази, які свідчать про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Засудженою ОСОБА_4 на вирок суду було також подано апеляцію, в якій, з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставилось питання щодо неправильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 121 КК України.
Разом з тим, розглядаючи справу в межах поданих апеляцій, суд апеляційної інстанції поза увагою залишив доводи апеляцій засуджених та захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, від встановлення яких залежить правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Поряд з цим, ухвала апеляційного суду не містить відповідних висновків щодо кримінальної відповідальності співучасників злочину.
Згідно з ч. 2 ст. 121 КК України кримінальній відповідальності підлягає заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження вчинене групою осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК України, яка передбачає вчинений ним злочин.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, який міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 122-129) закрита травма носу, яка є тяжким тілесним ушкодженням, була спричинена потерпілому ОСОБА_5 внаслідок прямої дії (удару), можливо одноразової, тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту в обличчя потерпілого.
Визнаючи вирок суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 законним, суд апеляційної інстанції не навів відповідних мотивів щодо правильності кваліфікації дій кожного з засуджених за ч. 2 ст. 296 КК України та ч. 2 ст. 121 КК України, при цьому, також, залишив поза увагою висновок судово-медичної експертизи щодо можливої кількості ударів, які спричинили тяжке тілесне ушкодження.
Наведені порушення, на думку колегії суддів є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення по справі в апеляційній інстанції.
Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
З огляду на це, в порядку ст.395 КПК Україні 1960 року підлягає скасуванню ухвала апеляційного суду відносно ОСОБА_4
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляцій прокурора, захисника ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок місцевого суду, розглянути питання щодо обґрунтованості доводів касаційних скарг захисників та засудженого ОСОБА_3 та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2012 року відносно ОСОБА_3 та , в порядку ст. 395 КПК України 1960 року, ОСОБА_4 - скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Зубар В.В. Романець Л.А. Марчук Н.О.