Ухвала
іменем україни
20 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.
суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Кафідової О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я внаслідок нещасного випадку на виробництві, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року, -
У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» на свою користь 100 000 грн. моральної шкоди, завданої йому ушкодженням здоров»я внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював у виробничому структурному підрозділі "Шахта ім. М.І. Сташкова" ПАТ "Павлоградвугілля" з 1983 року по 1995 рік прохідником підземним, дільниця УГТР-2. 21 червня 1995 року був травмований під час виконання своїх трудових обов'язків, про що складено акт про нещасний випадок №104 від 30 червня 1995 року.
Згідно первинного висновку МСЕК від 23 листопада 1995 року йому було встановлено 70% втрати профпрацездатності та призначено третю групу інвалідності, а 04 грудня 2003 року повторно встановлено 40% втрати профпрацездатності безстроково.
Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_4, ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.
З такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 з 1983 року по 1995 рік перебував у трудових відносинах з виробничим структурним підрозділом «Шахта ім. М.І. Сташкова» ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого на даний час є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», працював підземним прохідником 5-го розряду на дільниці УПР-2.
21 червня 1995 року позивач був травмований під час виконання трудових обов'язків, що підтверджуються актом про нещасний випадок на виробництві №104 від 30 червня 1995 року.
Висновком МСЕК від 23 листопада 1995 року ОСОБА_3 первинно було встановлено 70% втрати професійної працездатності з послідуючим переосвідченням, а 04 грудня 2003 року - повторно встановлено 40% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
З набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тобто і на вимоги про відшкодування моральної шкоди (п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України).
Аналогічні роз'яснення містяться і в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Крім того, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції 2003 року) передбачено, що призначене, але не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду стало завдання позивачу моральної шкоди у зв'язку з травмою, яку він отримав під час виконання своїх трудових обов'язків у 1995 році.
Вказані моральні страждання були підтверджені у 2003 році висновком МСЕК від 04 грудня 2003 року.
Оскільки правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди є триваючими і продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, то до пред'явленого ОСОБА_3 негаторного позову слід застосовувати правила цього Кодексу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, у порушення вимог ст. 213, 214 ЦПК України не звернув уваги на викладене та дійшов помилкового висновку про відмову у позові за пропуском строку звернення до суду.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд також погодився з висновком про пропуск строку позовної давності, не звернув увагу на те, що відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
У порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.В. Кафідова