Справа №784/29/13 22.02.2013 22.02.2013 22.02.2013
Провадження № 11/784/144/13 Головуючий 1-ї інстанції
Категорія: ч.2 ст.125, ч.3 ст.296 Разумовська О.Г.
КК України Доповідач апеляційного суду
Олещук Т.Л.
22 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Куценко О.В.
суддів Войтовського С.А., Олещук Т.Л.
при секретарі Євтушенко М.М.
за участю прокурора Іванова А.О.
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Заводського району м. Миколаєва, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ої інстанції, Стоянова І.В., захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Хороль Хорольського району Приморського краю, Росія, українка, громадянка України, яка має вищу освіту, одружена, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судима,
засуджена за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язана не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Миколаєва, українець, громадянин України, який має середню спеціальну освіту, одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,
засуджений за ч.2 ст.125 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1782 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь УМВС України в Миколаївській області вартість лікування потерпілого ОСОБА_6 1359,15 грн.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у вчиненні злочину за наступних обставин:
09 січня 2012 року близько 13.00 год. ОСОБА_3 прийшла до квартири ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 з метою забрати куртку свого покійного батька. Достовірно знаючи, що ОСОБА_8 знаходиться дома, але не бажає відчиняти їй двері, ОСОБА_3 маючи умисел на вчинення хуліганських дій, почала гучно стукати в двері квартири ОСОБА_8, ігноруючи встановленні в суспільстві відносини, які забезпечують нормальні умови життя людей, спокій та відпочинок, не дотримуючись встановлених правил поведінки в побуті, почала голосно виражатися нецензурною лайкою, вимагаючи від ОСОБА_8 впустити її до своєї квартири.
В цей час до квартири ОСОБА_8 підійшли мешканці того ж під'їзду ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які виконуючи громадський обов'язок, з метою припинення хуліганських дій стали вимагати від ОСОБА_3 припинити хуліганські дії та покинути під'їзд. Проте, ОСОБА_3, зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих правил поведінки, продовжила свої хуліганські дії, виказуючи явну неповагу до суспільства, а саме продовжила стукати по дверям квартири ОСОБА_8 руками і ногами, а також виражатися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6. Потім ОСОБА_3 підійшла до ОСОБА_6, безпричинно схопила його за одежу та вдарила об металеві двері квартири АДРЕСА_4, після чого почала наносити останньому удари по різним частинам тіла руками та ногами. В ході бійки ОСОБА_6, захищаючись від нанесення ударів, намагаючись відштовхнути ОСОБА_3, разом з нею впав на підлогу. Остання подзвонила чоловіку та повідомила, що її вбивають. У зв'язку з чим, через деякий час за зазначеною адресою з'явився ОСОБА_4, який побачивши те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 лежать на сходах, втрутився в конфлікт. Діючи з особистих неприязних спонукань, ОСОБА_4 наніс удар кулаком в область обличчя ОСОБА_6, від чого останній втратив свідомість, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали наносити удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_6
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 571/67/-12 від 02.04.2012р. ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців на обличчі, правому колінному суглобі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Хуліганські дії ОСОБА_3 тривало і наполегливо не припинялися протягом 30 хвилин та супроводжувалися особливою зухвалістю.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Мотивує тим, що суд формально врахував дані про особу засудженої ОСОБА_3, яка перебуває на обліку в МОПЛ з діагнозом «помірний депресивний синдром у психопатичної особистості», що свідчить про її схильність до вчинення нових злочинів. Вважає, що за таких обставин виправлення засудженої без реального відбування покарання та ізоляції від суспільства неможливе, застосування ст. 75 КК України при призначенні їй покарання є недоцільним. Щодо засудженого ОСОБА_4, то при оцінці його діяння суд неправильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.125 КК України. Суд не врахував той факт, що ОСОБА_4 здійснював хуліганські дії спільно з ОСОБА_3 протягом тривалого часу.
Захисник ОСОБА_5 в апеляції просить вирок скасувати, виправдати ОСОБА_3 та відмовити в задоволенні цивільних позовів потерпілого ОСОБА_6 та прокурора, а також вирішити питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань свідка ОСОБА_11. Вважає, що суд надав неправильну оцінку дослідженим доказам, внаслідок чого прийшов до помилкових обвинувальних висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи. Заперечує показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_6, мотивуючи тим, що вони не послідовні, суперечливі та змінювалися протягом досудового та судового слідства. Стверджує, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, оскільки її дії не були спрямовані на порушення громадського порядку, мали цільовий захисний характер від неправомірних дій ОСОБА_6, який будучи введеним ОСОБА_8 в оману щодо справжньої мети візиту ОСОБА_3 та її вкрай негативної соціальної характеристики, вважаючи свої дії виконанням громадянського обов'язку по захисту особи похилого віку від неправомірних домагань, обізвав ОСОБА_3 аферисткою, вимагав покинути під'їзд та застосував до неї фізичний вплив, який виявився у виштовхуванні, хапанні за руки та волосся. В свою чергу, ОСОБА_3, не будучи знайомою з ОСОБА_6, в різкій імпульсивній формі обурилася на дії ОСОБА_6, вчинивши йому активний опір, внаслідок чого виник конфлікт. При цьому дії ОСОБА_3 були направлені на захист своїх інтересів проти ОСОБА_6, а не на порушення громадського порядку, знаходились в межах необхідної оборони. Щодо дій ОСОБА_4, то він також діяв в межах необхідної оборони та мав законне право захищати ОСОБА_3 від ОСОБА_6, що виключає для нього кримінальну відповідальність.
Засуджений ОСОБА_4 в апеляції просить вирок скасувати, виправдати його та відмовити в задоволенні цивільних позовів потерпілого ОСОБА_6 та прокурора. Вважає вирок незаконним та постановленим на підставі неправдивих та суперечливих показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_6 На його думку, суд необґрунтовано відкинув його показання, показання ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12, надав неправильну оцінку дослідженим доказам, внаслідок чого прийшов до помилкових обвинувальних висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Заперечує нанесення потерпілому ударів руками та ногами, а також те, що останній втрачав свідомість. Стверджує, що його дії відносно ОСОБА_6 полягали в припиненні насильницьких дій потерпілого відносно ОСОБА_3 Крім того, звертає увагу на те, що судом не було встановлено, хто саме та які тілесні ушкодження спричинив ОСОБА_6. Наполягає, що він (ОСОБА_4) діяв в ситуації необхідної оборони.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь в суді 1-ої інстанції, частково, просив вирок суду, як незаконний та необгрунтований, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, захисника ОСОБА_5 та засуджену ОСОБА_3, які просили вирок скасувати, а справу закрити, потерпілого, який вважав вирок законним та обґрунтованим, та просив залишити апеляції засуджених без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи, провівши частково судове слідство, перевіривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад, передбаченого КК України злочину, тобто наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Виходячи з цього, відповідно до вимог ст. ст. 132, 223, 334 КПК України постанова про притягнення як обвинуваченого, обвинувальний висновок, обвинувальний вирок повинні містити формулювання обвинувачення з зазначенням обставин вчинення злочину, які мають істотне значення для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК України, за якою особа притягується до кримінальної відповідальності.
Ці вимоги закону при провадженні досудового слідства та судового розгляду справи належним чином виконані не були.
Як вбачається з вироку, ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яке пов'язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Однак, викладене у обвинувальному висновку та у вироку формулювання обвинувачення ОСОБА_3 не є конкретним, з якого не можливо дійти однозначного висновку, з яких мотивів вчиняла свої дії ОСОБА_3.
Проте, з'ясування мотиву має істотне значення для юридичної оцінки дій засудженої, оскільки суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивами явної неповаги до суспільства. Суб'єктивні ознаки, як мотив вчинення і спрямованість умислу є основними критеріями, які відрізняють хуліганство від суміжних злочинів.
Крім того, відповідно до змісту ст. 296 КК України злочинним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За викладених у обвинуваченні обставин, ОСОБА_3 гучно стукала руками та ногами у двері квартири ОСОБА_8, при цьому голосно виражалася на її адресу нецензурною лайкою, на зауваження мешканців під'їзду ОСОБА_9 та ОСОБА_6 припинити ці дії не реагувала. Як вбачається, зазначені дії ОСОБА_3 не містять ознак об'єктивної сторони ст. 296 КК України, оскільки не супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За таких обставин дії ОСОБА_3 можливо було б розцінювати, як дрібне хуліганство.
У разі, коли дрібне хуліганство, поєднане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, у особи відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст. 296 КК України. За такі дії особа підлягає адміністративній відповідальності за дрібне хуліганство і кримінальній відповідальності за вчинений опір. Тобто в даному випадку можливо було розглядати питання про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 571/67/-12 від 02.04.2012р. ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців на обличчі, правому колінному суглобі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Проте, у формулюванні обвинувачення, як органом досудового слідства, так і судом, не визначено, які саме із зазначених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 спричинила ОСОБА_3, а які ОСОБА_4.
Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувались у вчиненні хуліганства, яке поєднане з опором громадянам, які припиняли їх хуліганські дії, вчинені групою осіб. Тобто спочатку ОСОБА_3 обвинувачувались у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому спільними діями. В суді прокурор змінив обвинувачення, виключивши з кваліфікуючих ознак обвинувачення - вчинення хуліганських дій групою осіб. Однак при цьому не визначив, які тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 спричинила ОСОБА_3, а які ОСОБА_4 Суд в свою чергу у вироку кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.3 ст. 296 КК України, а дії ОСОБА_4 - за ч.2 ст. 125 КК України. Проте, при формулюванні обвинувачення не вказав, хто із засуджених, які конкретно тілесні ушкодження спричинив потерпілому.
Разом з тим, слід зазначити, що згідно з вимогами ст. ст. 22, 64 КПК України всі ці невизначені обставини події підлягають встановленню в ході розслідування даної справи. При цьому про неповноту та однобічність досудового слідства також вказує неналежне дослідження даних про особу засуджених, в тому числі наявність на утриманні неповнолітніх дітей, характеризуючі матеріали тощо.
Крім того, суд у вироку не надав належної оцінки дослідженим доказам та не вказав, чому не приймає до уваги показання засуджених ОСОБА_3 про обставини події.
Також суд, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_4 винним за ч.2 ст. 125 КК України, не звернув уваги на наявність в матеріалах справи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ознаками ст. 125 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в їх діях складу цього злочину (т.1 а.с. 133).
Виходячи з викладеного, відповідно ст. ст. 367, 370, 374 КПК України через допущені під час досудового слідства істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування повинні бути усунуті зазначені вище порушення кримінально - процесуального закону, повно, всебічно і об'єктивно досліджені всі обставини справи, в тому числі перевірені твердження ОСОБА_3 щодо обставин справи, а також доводи апеляцій захисника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з цього приводу, і, в залежності від встановленого має бути прийняте рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960р.), колегія суддів
Апеляції прокурора прокуратури Заводського району м. Миколаєва, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ої інстанції, Стоянова І.В., захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2012 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити прокурору Заводського району м. Миколаєва для проведення додаткового розслідування.
Головуюча
Судді