01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" грудня 2012 р. Справа № 10/124-12/19
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан»,
с. Красне Згурівського району Київської області;
про стягнення 52417,14 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 3905 від 22.11.2012 р.);
від відповідача: Мікульський К.В. (довіреність № 677 від 04.09.2009 р.).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» (надалі -відповідач) про стягнення 52417,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 6 про надання послуг від 16.07.2012 р., повністю не розрахувався за надані послуги по збиранню врожаю, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 48234,00 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 4183,14 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2012 р. (суддя Привалов А.І.) порушено провадження у справі № 10/124-12, розгляд справи призначено на 20.11.2012 р.
Згідно розпорядження голови господарського суду Київської області № 253-АР від 19.11.2012 р. справу № 10/124-12 передано на повторний автоматизований розподіл.
На підставі автоматизованого розподілу від 19.11.2012 р. справу № 10/124-12 передано для подальшого розгляду судді Карпечкіну Т.П.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2012 р. справу № 10/124-12 прийнято до провадження, присвоєно їй № 10/124-12/19 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2012 р.
Присутній у судовому засіданні 17.12.2012 р. представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 48234,00 грн. та пеню в розмірі 2664,33 грн.
Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову -50898,33 грн.
Представник відповідача подав витребувані документи, при цьому проти задоволення позовних вимог не заперечував, втім письмовий відзив на позов суду не надав.
Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -
16.07.2012 р. між позивачем (за договором -виконанець) та відповідачем (за договором -замовник) було укладено Договір № 6 на надання послуг, згідно з умовами якого виконавець зобов'язався виконати польові роботи у погодженому із замовником обсязі прогресивної техніки, а замовник - оплатити виконані виконавцем роботи.
Сторони домовились, що в сезоні 2012 р. виконавець виконує польові роботи в наступному обсязі: збирання пшениці -200 га, збирання ріпаку -150 га. Виконавець виконує польові роботи з використанням комбайнів «CLAAS», з комплектом с/г машин відповідно до технічних можливостей техніки (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що виконані роботи замовником підтверджуються актом виконаних робіт, підписаного сторонами. Акт виконаних робіт є підставою й зобов'язанням для замовника в 5-ти денний термін з моменту підписання оплати роботи виконавця. При оплаті робіт сторони виходять із розцінок: збирання пшениці - 250 грн. за 1 га.
На виконання п. 2.1. договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 52684,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 16.07.2012 р. на суму 5550,00 грн. та від 31.07.2012 р. на суму 52684,00 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.
13.08.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за № 6 від 13.08.2012 р., згідно якої останній просив у відповідача в 5 денний термін перерахувати заборгованість в сумі 58234,00 грн., що підтверджується переліком документів цінного листа від 13.08.2012 р. та фіскальним чеком № 7232 від 13.08.2012 р. Вказану претензію залишено без відповіді, проте відповідачем частково було сплачено заборгованість у розмірі 10000,00 грн.
Отже, на день вирішення спору відповідачем не надано суду доказів оплати наданих позивачем за договором послуг на загальну суму 48234,00 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в сумі 48234,00 грн.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 2664,33 грн., нарахованої з урахування строків оплати, встановлених у п. 3.2. договору, та виникненням обов'язку щодо оплати наданих послуг окремо за кожним актом виконаних робіт.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що за при несвоєчасній сплаті коштів згідно акта виконаних робіт замовник сплачує пеню 0,1 % за кожний прострочений день згідно чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені на суму заборгованості, задовольняє її в сумі 2664,33 грн., згідно розрахунку позивача, наведеного у заяві про зменшення розміру позовних вимог.
Отже, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан»(07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Семенова, 18-а, код ЄДРПОУ 34099299) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (28000, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 48234 (сорок вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн. -боргу, 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 33 коп. -пені, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 21.12.2012 р.
Суддя Т.П. Карпечкін