79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.02.13 Справа№ 914/617/13-г
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу», м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Колор Плюс», м. Львів
про: стягнення 8 715,56 грн. заборгованості за Договором № 2В0065 від 29.03.2012 року
Суддя Кидисюк Р.А.
Секретар Харко Л.М.
Представники:
від позивача: Лепех Л.Л., Мицак О.Р. (довіреність б/н від 22.02.2013 року)
від відповідача: не з'явився
Представникам позивача роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 26.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу» до Приватного підприємства «Колор Плюс» про стягнення 8 715,56 грн. заборгованості за Договором № 2В0065 від 29.03.2012 року.
Ухвалою суду від 12.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.02.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 2В0065 від 29.03.2012 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8 715,56 грн., з яких: 8 004,97 грн. - основна заборгованість, 118,44 грн. - 3 % річних, 592,15 грн. - пеня.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, вимоги ухвали суду від 12.02.2013 року виконали, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 12.02.2013 року не виконав, проти задоволення позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив, хоч про час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901407938111.
Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
29.03.2012 року між сторонами укладено Договір на поставку продукції № 2В0065 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання поставити Покупцеві (відповідачу) товар (кріпильно-монтажні елементи, фурнітуру МАСО, замки та ручки віконні, інструмент та інше) окремими партіями в кількості, асортименті та за цінами згідно замовлень Покупця.
На виконання умов договору Постачальником поставлено товар на загальну суму 8 004,97грн., що підтверджується видатковою накладною № 3187 від 29 березня 2012 року на суму 8 004,97 грн.
Відповідно до пункту 2.1. Договору сторони визначили, що Покупець оплачує кожну партію поставленого товару протягом 1 дня з моменту продажу (придбання) товару.
13.07.2012 року відповідач отримав вимогу вих. № 183 від 03.07.2012 року оплатити заборгованість перед позивачем в розмірі 8 004,97 грн.
Як зазначає позивач, станом на час подання позовної заяви до суду відповідачем не вчинено жодних дій на виконання своїх зобов'язань за Договором та погашення наявної суми заборгованості в розмірі 8 004,97 грн.
Відповідно до п. 5.3. Договору за неналежне виконання умов цього Договору, а саме за несвоєчасну оплату за придбаний товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,3 % від суми несплати за кожен день затримки платежу до повного погашення суми заборгованості.
Згідно із зазначеним, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 592,15 грн. та 3 % річних в сумі 118,44 грн.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до норм статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 004,97 грн. основної заборгованості, 118,44 грн. 3 % річних та 592,15 грн. пені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901407938111.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Колор Плюс» (79019, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11; р/р 26009101329627 в ПАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528; код ЄДРПОУ 36417550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу» (79021, м. Львів, вул. Садова, 2а; р/р 2600600003327, Банк Львівська філія «Укрексімбанку», МФО 325718; код ЄДРПОУ 30650109) 8 004,97 грн. основної заборгованості, 118,44 грн. 3 % річних, 592,15 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2013 р.
Суддя Кидисюк Р.А