ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2463/13 27.02.13
За позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана»
про стягнення 7037,61 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від прокуратури Давиденко О.В. - за посвідченням;
від позивачаКонті М.П. - представник за довіреністю № 37 від 03.07.2012;
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 27.02.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 29.09.01 № 339 .
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 339 від 29.09.01 р., відповідно до умов якого відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 490,65 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, частина пасажирської набережної протяжністю 39, 5 м в районі пасажирського причалу №1 Київського річкового вокзал. З позовної заяви вбачається, що відповідач неналежно виконував свої обов'язки в частині внесення орендної плати за вказаним договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 7037,61 грн., з яких: 6076,17 грн. основного боргу, 453,40 грн. - пені, 508,04 грн. - інфляційних збитків.
Ухвалою суду від 11.02.13 порушено провадження у справі № 910/2463/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.02.13.
У судове засідання, призначене на 27.02.13, представники позивача та прокуратури з'явились, представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7053,97 грн., з яких: 6076,17 грн. основного боргу, 469,76 грн. - пені, 508,04 грн. - інфляційних збитків. Вказана заява позивача була прийнята судом до розгляду. Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позов просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який було повернуто підприємством зв'язку із посиланням про відсутність адресата (відповідача).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2013р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04070 м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька,10-а та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана органом прокуратури, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
29.09.2001 між ТОВ "Альтана" (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (орендодавець) був укладений договір оренди № 339 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого позивач набув у строкове платне користування державне майно площею 490,65 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, частина пасажирської набережної протяжністю 39,5 м в районі пасажирського причалу № 1 Київського річкового вокзалу, що знаходиться на балансі ВАТ "Київський річковий порт". Майно передається в оренду під швартування ресторанного комплексу на плаву „Хуторець".
Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та ата приймання-передачі майна.
29.09.01 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, причал № 1.
Згідно з додатковою угодою № 1 від 20.11.2003 до вказаного договору оренди термін дії оренди продовжено до 29.09.2014 та зазначено, що майно передається в оренду під швартування та стоянку несамохідного судна (ресторану) "Хуторець".
Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 6188,26 грн.. - серпень 2001 р.
В пункті 3.2. Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п.3.3 договору перерахування здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, до державного бюджету.
Пунктом 5.2 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
14.06.2007 р. між орендарем та орендодавцем було укладено Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди № 339 від 29.09.01, відповідно до умов якого сторонами погоджено абз.1 та абз. 3 пункту 3.1 Договору викласти в наступній редакції «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку - січень 2007 р. 14196,33 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції».
Позивач вказує, що відповідач в порушення взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим за період з червня по листопад 2010 р. за ним утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 6076,17 грн.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 29.09.01)
підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 6076,17 грн., яка утворилась за період з червня по листопад 2010 р. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.3 Договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.
Позивач звертався до відповідача листами від 27.05.11 № 30-05/7901, від 29.09.11 № 30-05/12790, з вимогами про погашення існуючої заборгованості.
Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем суду не надано.
Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 6067,17 грн. за період з червня по листопад 2010 р. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 469,76 грн. та збитки від інфляції в розмірі 508,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 469,76 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості, що складає 508,04 грн., обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно із п. 3 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України №678 від 15.05.2012 р. завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є органом уповноваженим здійснювати контроль за цільовим використанням орендованих приміщень у даних спірних відносинах.
Враховуючи викладене, заступник прокурора Подільського району м. Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.
За таких обставин, позовні вимоги заступника прокурора Подільського району м. Києва є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» (04070 м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А; ідентифікаційний код 25410153) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 31113092700011, МФО 820019, КЕКД 22080100, назва - плата за оренду цілісних майнових комплексів) суму основної заборгованості в розмірі 6 067 (шість тисяч шістдесят сім) грн. 17 коп., пеню в розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 76 коп., збитки від інфляції в розмірі 508 (п'ятсот вісім) грн. 04 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» (04070 м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А; ідентифікаційний код 25410153) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.02.2013
Суддя Пукшин Л.Г.