"12" червня 2012 р. справа № 2а-22/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Цьока І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернівського міського центру зайнятості на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року у справі № 2а-22/11 за адміністративним позовом Тернівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми та за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернівського міського центру зайнятості про скасування наказу, -
Тернівський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 кошти, які виплачені як допомога по безробіттю в сумі 6 070,43 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачці 20.01.2009 року був наданий статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю, яка виплачена на загальну суму 6 070,43 грн. Згідно інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України відповідач отримала дохід за ознакою заробітна плата від ПАТ КБ «ПриватБанк» у першому та четвертому кварталах 2009 року на суму 32 грн. В результаті отриманої винагороди відповідач втратила статус безробітної, тому має повернути допомогу по безробіттю.
Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову Тернівського міського центру зайнятості відмовлено. Разом з тим, судом задоволений зустрічний позов ОСОБА_1 до Тернівського міського центру зайнятості про скасування наказу № 60 від 23 липня 2010 року «Про відшкодування коштів на користь Фонду загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття».
Не погодившись із рішенням суду, Тернівський міський центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та задовольнити його адміністративний позов.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши оскаржене рішення суду в межах доводів апеляційної скарга, дійшла висновку про наявність підстав для часткового її задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Тернівському міському центрі зайнятості з 13 січня 2009 року, у зв'язку з чим їй був наданий статус безробітної та призначена грошова допомога. За вказаний час їй було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 6070,43 грн. Згідно інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України відповідач отримала дохід за ознакою заробітна плата від ПАТ КБ «ПриватБанк»у першому та четвертому кварталах 2009 року на суму 32 грн.
Відмовляючи Тернівському міському центру зайнятості у задоволенні позову, суд спирався на лист ПАТ КБ «ПриватБанк»№ 30.1.0.0/2-100422/1590 від 30.04.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 ніколи не перебувала у трудових відносинах з банком та не отримувала грошових коштів від банку в якості заробітної плати. Кошти виплачені їй в результаті укладення договору на банківське обслуговування.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості тощо. ПАТ КБ "Приватбанк" з ОСОБА_1 було укладено договір про банківське обслуговування, відповідно до якого відповідачка є клієнтом банка та отримує послуги від останнього. В рамках вказаного договору банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Нормами п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 та п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219, зазначена підстава зупинення виплат по безробіттю -виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначене не може кваліфікуватися як трудовий договір, або інший договір цивільно -правового характеру, предметом якого було б виконання для банку обов'язкової трудової функції та який би міг бути підставою для припинення виплат по безробіттю.
Таким чином, оскаржене судове рішення в цій частині є таким, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Проте, оскаржена постанова суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Тернівського міського центру зайнятості про скасування наказу підлягаю скасуванню за наступними підставами.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2011 року ОСОБА_1 у судовому засіданні поданий зустрічний адміністративний позов про скасування наказу № 60 від 23.07.2010 року. (а.с.46-51). Ухвалою суду від 18 липня 2011 року справи об'єднані в одне провадження.
Колегія суду зазначає, що відсутність процесуального інституту зустрічного позову є особливістю адміністративного судочинства порівняно з цивільним та господарським процесами. Аналогія закону на підставі статей 123, 124 Цивільного процесуального кодексу України не може бути застосована в адміністративному процесі, оскільки Кодекс адміністративного судочинства не передбачено об'єднання справ за участі одних і тих же сторін, які в одній справі мають статус позивача, а в іншій - відповідача. Відповідач у справі може заявити свої вимоги до позивача у формі окремого позову і таким чином реалізувати своє право на судовий захист. Підставою ж для об'єднання адміністративних справ відповідно до статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України може бути: 1) наявність однорідних позовних заяв одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до різних відповідачів; 2) наявність однорідних позовних заяв різних позивачів до одного й того самого відповідача. Однорідність позовних заяв може проявлятися у тому, що позовні вимоги, заявлені у цих заявах, випливають з одних і тих самих або подібних правовідносин, зокрема й у випадку, коли об'єкт оскарження один і той же.
Позов ОСОБА_1 не є однорідним по відношенню до адміністративного позову Тернівського міського центру зайнятості, тому і їх об'єднання для спільного розгляду не відповідає приписам Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, приймаючи зустрічний позов, суд першої інстанції не перевірив дотримання ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.
Так, наказ № 60 був виданий 23.07.2010 року, який вона отримала 05.08.2010 року, а до суду оскаржила 18.07.2011 року.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції Закону України від 30.07.2010 року) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, ОСОБА_1 мала можливість оскаржити наказ № 60 до суду до 05 лютого 2011 року. Звернувшись із заявою 18 липня 2011 року, вона пропустила вказаний строк. Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до ухвалення неправильного рішення, тому в цій частині воно підлягає скасуванню із залишенням зустрічного позову ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись статтями 195-196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Тернівського міського суду Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернівського міського центру зайнятості про скасування наказу № 60 від 23 липня 2010 року -скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернівського міського центру зайнятості про скасування наказу № 60 від 23 липня 2010 року -залишити без розгляду.
Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Тернівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Т.І. Ясенова