"31" липня 2012 р. справа № 2а/0470/10853/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцького прикордонного загону на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 2а/0470/10853/11 за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»до Луцького прикордонного загону про скасування постанови,-
Державне підприємство «Придніпровська залізниця»звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати постанову Луцького прикордонного загону № 711198 від 12 серпня 2011 року про накладення штрафу у розмірі 8 500 грн. В обґрунтування позову зазначено, що спірна постанова прийнята при відсутності з боку позивача порушень діючого законодавства при здійсненні міжнародних перевезень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції дійшов висновку, що застосовуючи до позивача штраф, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, передбачені законодавством.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Луцький прикордонний загін подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, суд дійшов помилкових висновків щодо протиправності постанови відповідача про накладення штрафу, оскільки перевізником ДП «Державна залізниця»в особі провідника вагону № 02076 потягу № 30 сполученням «Берлін-Київ»ОСОБА_1 не виконаний обов'язок перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, чим порушено вимоги статті 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт»та статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
У судовому засіданні представник апелянта пояснив суду, що провідник ДП «Придніпровська залізниця»ОСОБА_1 допустив до поїздки на територію України громадянина ФРН по ідентифікаційній картці (внутрішньому паспорту), який не дає право на перетинання державного кордону. Проте, суд першої інстанції неправильно визначив, що за вказаним документом особа мала право в'їзду в Україну.
Представник ДП «Придніпровська залізниця»у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що громадянин ФРН намагався в'їхати на територію України за національним паспортом, що передбачено діючим законодавством України, а відповідач, приймаючи рішення про накладення штрафу, керувався інформаційним бюлетнем з питань здійснення паспортного контролю, який направлений листами МЗС, проте не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії, а отже -не підлягає застосуванню. Провідник ДП «Придніпровська залізниця»перевірив наявність внутрішнього паспорта пасажира -громадянина ФРН і правомірно допустив його до поїздки.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що постановою Луцького прикордонного загону № 711198 від 12 серпня 2011 року на Державне підприємство «Придніпровська залізниця»за скоєння правопорушення, передбачене частиною 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізника під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»накладений штраф у розмірі 8500 грн. (а.с.9). Як зазначено у спірній постанові, 03.08.2011 року об 11 год.10 хв. в пункті пропуску через державний кордон України для залізничного сполучення «Ягодин -залізнична станція»Луцького прикордонного загону, що на території Римачівської сільської ради Любомльського району Волинської області, у вагоні № 2076 потягу № 30 сполученням «Берлін -Київ»прикордонним нарядом «перевірка документів»було виявлено одного пасажира - громадянина ФРН ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який слідував через державний кордон України на в'їзд в Україну по ідентифікаційній картці (внутрішній паспорт) НОМЕР_1, вид. 04.03.2009 року, тобто по документу, що не дає право на перетинання державного кордону України. За результатами розгляду матеріалів про правопорушення, посадова особа Луцького прикордонного загону дійшла висновку, що перевізником ДП «Придніпровська залізниця»в особі провідника вагону № 02076 потягу № 30 сполученням «Берлін-Київ»ОСОБА_1 не виконано обов'язок щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, чим порушені вимоги статті 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність порушень з боку позивача унеможливлює застосування штрафу, передбаченого Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком і зазначає, що статтею 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» № 273/96-ВР від 04.07.1996 року ( далі -Закон № 273/96-ВР), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»№ 2919-Ш від 10.01.2002 року (в редакції, яка дії з 07.04.2011 року) підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.
Як вбачається з матеріалів справи, пасажир ОСОБА_2 пред'явив провіднику ОСОБА_1 перед посадкою до вагону закордонний паспорт та внутрішній паспорт, проте під час проходження кордону України виявилось, що в нього в наявності є лише внутрішній паспорт (PERSONALAUSWEIS), а закордонний паспорт був або ним втрачений, або забутий у осіб, що його проводжали ( а.с.10, 21).
Щодо доводів позивача про відповідність PERSONALAUSWEIS документу, на підставі якого громадяни ФРН можуть перетинати кордон України, колегія суддів зазначає, що за даними Міністерства закордонних справ України (лист № 71/КПП/36-500-598 від 06.06.2012 року), отриманими на запит суду, підготовка інформації щодо переліку паспортів країн-членів ЄС та Швейцарської конфедерації, визнаних Україною, здійснювалось Міністерством закордонних справ України з урахуванням рішення Ради ЄС. Використання в роботі Державною прикордонною службою України документів, підготовлених Міністерством закордонних справ України з питань формування бази даних про проїзні документи, на підставі яких громадяни іноземних держав можуть перетинати зовнішні кордони ЄС є цілком правомірним та відповідає Порядку забезпечення надання перевізникам, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення, та органам охорони державного кордону інформації про документи, необхідні пасажирам для в'їзду в Україну та до іноземних держав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 811 від 27.07.2011 року. Так, п.п 3, 4 Порядку передбачено, що організація інформаційного забезпечення здійснюється МЗС, Адміністрацією Держприкордонслужби та Мінінфраструктури. МЗС забезпечує у межах своїх повноважень надання Адміністрації Держприкордонслужби інформації про документи, необхідні пасажирам для в'їзду в Україну та до іноземних держав.До переліку документів, наданих Міністерством закордонних справ України прикордонному відомству України, відсутній такий вид паспортного документу, дійсного для в'їзду в Україну, як PERSONALAUSWEIS.
Помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку позивача вимог Закону України «Про залізничний транспорт», є підставою для скасування оскарженого рішення, що відповідатиме приписам статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України. У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Придніпровська залізниця»до Луцького прикордонного загону про скасування постанови про накладення штрафу має бути відмовлено з урахуванням положень статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», відповідно до яких перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Луцького прикордонного загону -задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 2а/0470/10853/11 -скасувати.
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Придніпровська залізниця»до Луцького прикордонного загону про скасування постанови -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Т.І. Ясенова