номер провадження справи 4/141/12
Запорізької області
20.02.13 Справа № 5009/4859/12
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с № 1800)
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)
про стягнення 9 995,95 грн. заборгованості за кредитом, 19 669,81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 18 130,55 грн. пені за договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р.
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - Літенко О.О, довіреність № 3133-О від 21.09.2012 р.;
від відповідача - не з'явився;
25.12.2012 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ (ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Вільнянськ Запорізької області (ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 47 796,31 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 995,95 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 19 669,81 грн. та пені в сумі 18 130,55 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4859/12, справі № 5009/4859/12 присвоєно номер провадження справи 4/141/12, справа призначена до розгляду на 30.01.2013 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача та з метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 20.02.2013 р.
В судовому засіданні 20.02.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судове засідання 20.02.2013 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 25.12.2012 р. та від 30.01.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 512764 станом на 04.02.2013 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційним номер НОМЕР_1) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: АДРЕСА_1.
За вищевказаною адресою відповідачу направлялися ухвала господарського суду Запорізької області від 25.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/4859/12, яка повернулася на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку з відміткою: «За закінченням терміну зберігання», та ухвала господарського суду Запорізької області від 30.01.2013 р. про відкладення розгляду справи № 5009/4859/12, яка станом на час вирішення справи судом на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку не поверталася.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на підприємця, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 5009/4859/12.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України і полягають в тому, що 03.10.2006 р. позивачем та відповідачем був укладений договір банківського рахунку № ZPVLZ0117G за умовами якого позивач відкриває відповідачу поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору. 19.10.2006 р. до договору банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. сторонами був укладений додаток № 7 «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок», згідно з яким відповідач отримав кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 18.10.2007 р. Відповідно до умов п. 1.1 додатку № 7 від 19.10.2006 р. позивач зобов'язався здійснювати офердрафтове обслуговування відповідача, що складається з проведення платежів понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта, відритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування картрахунку. Відповідач скористався кредитними коштами відповідно до умов договору банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. в межах встановленого кредитного ліміту, однак погашення тілу кредиту не здійснював. Як зазначає позивач, непогашена заборгованість за кредитом становить 9 995,95 грн. Пунктами 3.1 та 3.2 додатку № 7 від 19.10.2006 р. передбачено, що за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом і встановлений в розділі 4 додатку № 7 від 19.10.2006 р. (від 18 % до 21 %). У відповідності до пунктів 1.5, 3.2 додатку № 7 від 19.10.2006 р. у разі порушення будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі подвійної ставки річних (42 %), розрахованих від суми залишку непогашеної суми заборгованості по кредиту. Як пояснив суду позивач, відповідачем зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом належним чином та в повному обсязі не здійснювалися, мало місце лише часткове погашення відсотків за користування кредитом, у зв'язку із чим станом на час звернення до суду з позовом у цій справі непогашена заборгованість відповідача по відсотками за користування кредитом становить 19 669,81 грн. Пунктом 5.1 додатку № 7 від 19.10.2006 р. встановлено, що відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення зобов'язань пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочи платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня. На підставі наведеного пункту договору, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, за період з 19.03.2007 р. по 11.10.2012 р. відповідачу нарахована пеня в розмірі 18 130,55 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в сумі 9 995,95 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 19 669,81 грн. та пеню в сумі 18 130,55 грн.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
03.10.2006 р. ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі керуючого Вільнянським відділенням Запорізького РУ ПриватБанк Кириченко Г.В. та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір банківського рахунку № ZPVLZ0117G з відповідними додатками до нього (надалі за текстом - Договір, Договір банківського рахунка).
Згідно з п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів 08.08.2011 р. і зареєстрованого 08.09.2011 р. за № 12241050054006727, правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (позивач у справі).
За умовами пункту 1.1 Договору банківського рахунка позивач (Банк) відкриває відповідачу (Клієнт) поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору.
У відповідності до п.1.2 Договору банківського рахунка Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п., п. 2.1.24, 2.1.25 Договору банківського рахунка Банк зобов'язався, у разі потреби, за заявою Клієнта, відкрити картковий (карткові) рахунок (рахунки) для здійснення уповноваженими особами Клієнта за допомогою корпоративних платіжних карток (КПК) розрахункових операцій у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, правилами Міжнародних платіжних систем і чинним законодавством. Типи, види і термін дії платіжних карток, а також розмір незнижуваного залишку коштів на картрахунку визначені в Анкеті-заяві на випуск корпоративної платіжної картки. Клієнт доручає Банку утримувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених Клієнтом або його довіреними особами операцій згідно з правилами Міжнародних платіжних систем, а також вартість послуг, що визначена тарифами Банку, на момент настання терміну платежу. У разі потреби, за вимогою Клієнта, Банк зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних) та картковому (карткових) рахунку (рахунках) Клієнта, відкритому в Банку (далі - "поточному рахунку"), за рахунок кредитних коштів. Порядок та умови надання Клієнту овердрафту обумовлюються у Додатковій угоді до Договору банківського рахунка або окремому договорі про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між Клієнтом та Банком.
Згідно з пунктом 2.2.7 Договору банківського рахунка Клієнт взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за виконання Банком операцій і надання послуг за цим Договором згідно з тарифами, строками та порядком оплати, передбаченими додатком 1.
Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 19.10.2006 р. сторонами у даній справі був підписаний Додаток № 7 до Договору банківського рахунка № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок» (далі - Додаток № 7).
Відповідно до пункту 1.1 Додатку № 7 Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснити овердрафтове обслуговування Клієнта на підставі Анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку Клієнта, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього додатка, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обговорені цим Додатком до Договору терміни. (п. 1.2 Додатку № 7).
Пунктом 1.3 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. сторони обумовили, що ліміт, згідно з цим Додатком до Договору, являє собою суму коштів, у межах якої Банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб Клієнта, проведених із використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на його картковому рахунку. Ліміт установлюється Банком залежно від кількості корпоративних карток, оформлених на довірених осіб Клієнта, і сумарного розміру бланкових лімітів овердрафтового кредитування, що Банк встановлює згідно з Анкетою-заявою (додаток 8 до цього Договору). На момент підписання цього Додатку до Договору ліміт складає: 10 000,00 грн. Проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим Додатком до Договору, здійснюється Банком у термін до 18.10.2007 р.
У відповідності до п. 1.4 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п. 1.3 цього Додатка до Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку Клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.
Згідно з пунктом 1.5 Додатку № 7 Клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п., п. 3.1, 3.2, 3.3 цього Додатка до Договору.
Пунктом 1.6. Додатку № 7 до Договору встановлено, що Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.4. цього Додатку.
Розділом 4 «Процентні ставки» Додатку № 7 до Договору встановлені процентні ставки. Для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом. (п. 4.1.1 Додатку № 7).
Як встановлено судом із наданих до матеріалів справи доказів (зокрема, виписки банку за період з 06.12.2006 р. по 11.10.2012 р. по рахунку № 260580055885184, а.с. 10) позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитний ліміт у сумі 10 000,00 грн.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором банківського рахунка № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. належним чином та в повному обсязі не виконав, кредитний ліміт у визначений Договором строк (18.10.2007 р.) Банку не повернув.
У зв'язку із цим позивачем у даній справі заявлена вимога про стягнення з ФОП ОСОБА_2 9 995,95 грн. заборгованості за кредитом.
Однак, судом встановлено, що в провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа № 18/166/10 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 33 164,43 грн. заборгованості, в тому числі 9 995,95 грн. заборгованості за кредитом за договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р., 12 837,51 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 10 330,97 грн. пені.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 18/166/10 з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» стягнуто 9 995,95 грн. заборгованості за кредитом та 12 837,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 18/166/10 залишено без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Пунктом 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. передбачено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.
За таких обставин, суд вважає наявними підстави для припинення провадження у справі № 5009/4859/12 в частині позовної вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 9 995,95 грн. заборгованості за кредитом за Договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із наявністю рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 18/166/10, яке у встановленому порядку набрало законної сили.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 19 669,81 грн., суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Пунктом 3.1 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. передбачено, що за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом і встановлений в Розділі 4 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. (від 18 % до 21 %).
Статтею 212 ЦК України визначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
Сторони пунктом 3.2 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. до Договору банківського рахунка визначили, що відповідно до статті 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до розрахунку позивача заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 19 669,81 грн., яка розрахована за період з 07.12.2006 р. по 11.10.2012 р.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе за умовами Договору банківського рахунка № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд вважає, що позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Разом із тим, приймаючи до уваги, що рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 18/166/10 з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 12 837,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 07.12.2006 р. по 11.05.2010 р., суд вважає, що стягненню з відповідача у справі № 5009/4859/12 підлягає заборгованість по відсоткам за Договором банківського рахунка № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. в сумі 6 832,30 за період з 12.05.2010 р. по 11.10.2012 р.
В частині позовної вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 12 837,51 грн. заборгованості за відсотками за Договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. провадження у справі № 5009/4859/12 підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позивачем заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 18 130,55 грн., яка розрахована за період з 19.03.2007 р. по 11.10.2012 р., нарахування та стягнення якої позивач обґрунтовує посиланням на п. 5.1 Додатку № 7 від 19.10.2006 р.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.1 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. сторони узгодили, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат; винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктами 5.3 та 5.4 Додатку № 7 нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим Додатком до Договору сторонами встановлені тривалістю 5 років.
З доданих до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо погашення кредиту виникло з 19.03.2007 р.
Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.
Статтею 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Разом із тим, приписами ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Враховуючи вище наведені норми діючого законодавства пункти 5.3 та 5.4 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. цілком відповідають приписам статті 259 ЦК України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо погашення кредиту виникло з 19.03.2007 р., то вимога позивача про стягнення пені заявлена в межах строку позовної давності. Однак, наданий позивачем розрахунок пені є неправильним, а вимога про стягнення пені в сумі 18 130,55 грн. за період з 19.03.2007 р. по 11.10.2012 р. такою, що підлягає задоволенню частково, оскільки повинна була бути розрахована з19.03.2007 р. по 19.03.2010 р. з урахуванням положень пунктів 5.3 та 5.4 Додатку № 7 від 19.10.2006 р. та ст. 232 ГК України.
Отже, позовна вимога в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 9 671,13 грн. за період з з19.03.2007 р. по 19.03.2010 р.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
На підставі викладеного, в цілому позов задовольняється частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, приймаючи до уваги те, що позивач повторно звернувся до суду з вимогами, які вже розглядалися господарським судом Запорізької області у справі № 18/166/10, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 212, 258, 259, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 223, 230-232 ГК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85, п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Вільнянськ Запорізької області про стягнення 47 796,31 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 995,95 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 19 669,81 грн. та пені в сумі 18 130,55 грн., задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 501, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29098829000000 в «ПриватБанк», МФО 305299) 6 832 (шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 30 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 9 671 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 13 коп. пені. Видати наказ.
3. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Вільнянськ Запорізької області заборгованості за кредитом в сумі 9 995,95 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12 837,51 грн. за договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 р. провадження у справі № 5009/4859/12 припинити.
4. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Вільнянськ Запорізької області 8 459,42 грн. пені в задоволені позову відмовити.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 501, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 64993919400001 в «ПриватБанк», МФО 305299) 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 74 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "25" лютого 2013 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.