"18" лютого 2013 р.Справа № 916/66/13-г
За позовом Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"
до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2
про стягнення 7008,57грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності №5 від 02.01.2013р.;
від відповідача: не з'явилися;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 6517,95грн., надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-3 від 25.12.2009р., пені в розмірі 490,62грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/66/13-г.
Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом вчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (рекомендовані). В судові засідання представники не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, своє право на захист не використали.
Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
25.12.2009р. між КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"(постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (абонент) укладений договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-3, відповідно до якого постачальник зобов'язується відпускати теплову енергію в гарячій воді на теплопостачання відповідно до наданої абонентом дислокації (із врахуванням субабонентів) за період з 25.12.2009р. по 25.12.2010р. 0,005 Гкал, а абонент зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію в гарячій воді на теплопостачання наступних об'єктів: нежиле приміщення, площею 81,7м.кв. за адресою: АДРЕСА_2.
Пунктом 2.2. договору встановлений орієнтовний перелік витрат тепла в Гкал на опалення та коефіцієнту для розрахунку витрат тепла на опалення з розбивкою по місяцям.
Відповідно до умов п.4.1. пп. "а" договору відповідач зобов'язується здійснювати оплату позивачу за відпущену теплову енергію: 758,35 грн. з ПДВ за одну Гкал енергії, що відпускається, згідно тарифних ставок, затверджених рішенням Ізмаїльського виконавчого комітету від 05.11.2009р. №1388, а умовами п.2.3. договору встановлено, що при затвердженні виконавчим комітетом у встановленому порядку нових тарифних ставок на теплову енергію, що поставляється, перерахунок здійснюється без додаткового погодження між сторонами.
Розрахунки за теплову енергію здійснюються за платіжним документом позивача 2 рази у розрахунковий період (місяць); проміжний розрахунок -за споживання теплової енергії у першій та другій декадах місяця; кінцевий розрахунок -у перших числах періоду, наступного за розрахунковим, за виключенням суми проміжного платежу (п.4.4. договору).
Умовами п.4.5. договору передбачено, що відповідач зобов'язується здійснювати оплату, згідно виставленого платіжного документу на протязі 20 днів, з моменту його одержання. В разі незгоди із сумою, вказаною у платіжному документі відповідач зобов'язується, на протязі строку оплати, повідомити свої зауваження у письмовій формі та підтвердити їх документально. За несвоєчасну оплату нараховується пеня у розмірі 0,3% на добу за кожен день прострочення оплати платіжного документа.
Згідно з умовами п.4.8. договору по факту надання теплової енергії позивач щомісячно направляє відповідачу на підпис акт прийому-передачі наданих послуг у двох екземплярах, який відповідач зобов'язаний підписати, засвідчити печаткою та перший екземпляр направити постачальнику на протязі десяти днів. В разі порушення абонентом даної умови договору акт прийому-передачі вважається погодженим.
Даний договір укладений строком на один рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами або за закінченням двадцяти днів з дня його одержання відповідачем (п.7.2. договору); договір вважається продовженим на наступний строк, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору, не поступить заява від однієї із сторін про розірвання договору або його перегляді, у зв'язку з переходом права власності або проведенні у встановленому порядку відключення від теплових мереж. Зміни до договору вносяться за погодженням сторін (п.7.3. договору).
За 30 днів до закінчення строку дії договору, як позивачем, так і відповідачем не заявлено вимог про його розірвання або перегляд, як це передбачено п.7.3 Договору.
На підставі розпорядження міського голови від 14.10.2011р. № 427р "Про початок опалювального сезону" у місті Ізмаїлі з 17.10.2011р. розпочався опалюваний сезон, який закінчився 02.04.2012р. на підставі відповідного розпорядження в.о. міського голови від 28.03.2012р. № 405р "Про закінчення опалювального сезону.
Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. №159 встановлено КП "ТС "Ізмаїлтеплокомуненерго" тарифи на теплову енергію у т.ч. для потреб інших споживачів - 871,75грн. за 1Гкал (без ПДВ).
На виконання умов укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії позивач в опалювальний сезон 2011-2012р. надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 6517,95грн. та виставив відповідачу відповідні акти-фактури на оплату наданих послуг, зокрема: №0000001404 від 31.10.11р. на суму 201,25грн., №0000001756 від 30.11.11р. на суму 1015,46грн., №0000002011 від 30.12.11р. на суму 992,44грн., №0000000239 від 30.01.12р. на суму 1355,32грн., №0000000529 від 29.02.12р. на суму 1673,77грн., №0000000750 від 29.03.12р. на суму 1068,17грн., №0000000845 від 12.04.12р. на суму 211,54грн. відправлення яких підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстрів відправлення кореспонденції.
В свою чергу, приміщення, на яке позивачем здійснювалося постачання теплової енергії в гарячій воді, з 14.12.2009р. знаходилося в оренді відповідача на підставі відповідного договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між гр. ОСОБА_4.(орендодавець) та СПД ОСОБА_2.(орендар), строк дії якого відповідно до п.3.1 встановлено до 14.12.2011р.
В матеріалах справи наявна заява відповідача позивачу від 13.09.2012р. про розірвання договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-3 внаслідок розірвання договору оренди.
Посилаючись на те, що відповідачем не оплачені послуги з постачання теплової енергії в розмірі 6517,95грн., надані позивачем у опалювальній період 2011-2012рр. на підставі укладеного з відповідачем договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-3 від 25.12.2009р., у зв'язку з чим позивачем розраховано пеню в розмірі 490,62грн., позивач звернуся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору №И-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким, позивач зобов'язався відпускати теплову енергію в гарячій воді відповідачу на об'єкт: нежиле приміщення, площею 81,7м.кв. за адресою:АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату згідно виставленого платіжного документу на протязі 20 днів з моменту його одержання, позивач у опалювальній період 2011-2012рр. надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 6517,95грн. та виставив відповідачу актами-фактурами на оплату наданих послуг, що підтверджується відповідними реєстрами на відправлену кореспонденцію.
Надання вищевказаних послуг позивачем підтверджується також довідками про роботу котельної від 26.10.2011р. за період з 17.10.2011р. по 25.10.2011р.; від 28.11.2011р. за період з 25.10.2011р. по 24.11.2011р.; від 26.12.2011р. за період з 25.11.2011р. по 24.12.2011р.; від 27.01.2012р. за період з 25.12.2011р. по 24.01.2012р.; від 27.02.2012р. за період з 25.01.2012р. по 24.02.2012р.; від 28.03.2012р. за період з 25.02.2012р. по 23.03.2012р.; від 05.04.2012р. за період з 24.03.2012р. по 02.04.2012р.
В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Сплата відповідачем неустойки (пені) за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг передбачена умовами п.4.5. укладеного між сторонами договору у розмірі 0,3% на добу за кожен день прострочення оплати платіжного документа.
Згідно розрахунку пені позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 490,62грн., розрахованої за період з 26.12.2011р. по 24.12.2012р. окремо за кожним рахунком з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вище встановлено господарським судом, на момент надання позивачем послуг з відпущення теплової енергії в гарячій воді відповідачу у опалювальній період 2011-2012рр., укладений між сторонами договір, який в силу вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, був чинним, не визнаний недійсним та не розірваний сторонами у встановленому законом порядку.
Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені норми матеріального права, перевіривши правильність поданого розрахунку заявлених до стягнення сум, позовні вимоги Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 6517,95грн., надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-3 від 25.12.2009р. та пені в розмірі 490,62грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору на суму 1609,5грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (код 05514413; адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а; р/р 26009300170168 у філії Одеського ОУ АТ „Ощадбанк", МФО 328845) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 7008(сім тисяч вісім)грн.57коп., судовий збір у розмірі 1609(одна тисяча шістсот дев'ять)грн.50коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.02.2013р.
Суддя Фаєр Ю.Г.