Справа № 22-а-8970/08 Головуючий у першій інстанції: Маляренко А.В.
Доповідач: Саприкіна І.В.
14 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції м. Бровари на постанову Господарського суду Київської області від 16.10.2007 року по справі за позовом Повного товариства „Українське підприємство „Юкамп”, м. Бровари до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції м. Бровари про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
ПП «Українське підприємство “Юкамп” звернулись до Господарського районного суду Київської області з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції м. Бровари про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Господарського суду Київської області від 16.10.2007 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення господарським судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач ставить питання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Господарського суду Київської області від 16.10.2007 року, виходячи з того, що оскаржувана ухвала була ним отримана 26.10.2007 року. Дана обставина підтверджується відтиском штампу вхідної документації Броварської ОДПІ.
02.11.2007 року до Господарського суду Київської області відповідачем було направлено апеляційну скаргу на постанову даного суду від 16.10.2007 року .
Відповідно до ч. 5 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року відповідачем не пропущено, оскільки постанова була отримана лише 26.10.2007 року, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач являється фінансовою установою та здійснює діяльність з надання позик фізичним особам під заставу виробів з дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів.
З 07.05.2007 р. по 21.05.2007 р. відповідачами проводилась виїзна планова комплексна документальна перевірка ПТ "Українське підприємство "Юкамп" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р.
В ході перевірки було встановлено, що у зазначений період підприємство надавало позики фізичним особам під заставу виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Продаж не викуплених з застави виробів ПТ "Українське підприємство "'Юкамп" здійснювало у безготівковій формі до Державної скарбниці України за цінами, встановленими Національним банком України на брухт дорогоцінних металів, що закуповуються Державною скарбницею у сукупних пунктів та ломбардів відповідно до договорів, укладених з Національним банком України № 37/2006 від 23.12.2005р.
За наслідками перевірки складено акт № 333/22-00/13733164 від 29.05.2007 року, відповідно до якого позивач за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р. виплатив 347 громадянам, які не виконали забезпечених заставою зобов'язань, дохід в сумі 51 241,58 грн. Разом з тим, позивач, маючи статус податкового агента, не здійснив нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум доходів на користь платників податку при їх виплаті та за їх рахунок за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р., на підставі чого на позивача була покладена фінансова відповідальність та відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання.
В результаті перевірки по 347 випадках донараховано 6 661,41 грн. податку з доходів фізичних осіб за ставкою 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
На підставі акта перевірки № 333/22-00/13733164 від 29.05.2007 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0001461701/0 від 04.06.2007 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 19 984,23 грн., що складається з 6 661,41 грн. за платежем "податок з доходів фізичних осіб" та 13 322,82 грн. штрафних санкцій.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним, у зв'язку з чим був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Згідно з п.1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п.1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб") .
Приписами п. 12.1 та п.12.6 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону. При цьому доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до ст.ст. 589, 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості.
Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики. Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню і не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.
Відповідно до п.12.3 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не являється доходом позичальника, а при невикупі заставленої речі в момент закінчення договору, ломбард не має коштів позичальника з яких належало б утримати податок. В такому випадку у фізичної особи - позичальника, яка не виконала договірні обов'язки з викупу застави, виникає дохід у вигляді суми такої позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави.
Дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу заставлених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку, визначеному у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції м. Бровари на постанову Господарського суду Київської області від 16.10.2007 року по справі за позовом Повного товариства „Українське підприємство „Юкамп”, м. Бровари до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції м. Бровари про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
В задоволенні апеляційної скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції м. Бровари - відмовити.
Постанову Господарського суду Київської області від 16.10.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
.