Справа № 22-а-8954/08 Головуючий у І інстанції - Маріщенко Л.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
21 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Зайцева М.П.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 30.10.2007 року по справі Закритого акціонерного товариства „Будсервіс” до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ЗАТ „Будсервіс” звернулись до Господарського суду Житомирської області з позовом до ДПІ у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою Господарського суду Житомирської області від 30.10.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, ДПІ у м. Житомирі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що і призвело до винесення незаконної, на їх думку, постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 9 КАС України)
Яквбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Житомирі була проведена документальна невиїзна перевірка ЗАТ „Будсервіс” з питань несвоєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за півріччя та за дев'ять місяців 2005 року; збору за забруднення природного навколишнього середовища за півріччя та за дев'ять місяців 2005 року; комунального податку за другий, третій квартали 2005 року; земельного податку за квітень-грудень 2005 року; орендній платі за землю за січень, березень, квітень 2006 року.
На підставі даної перевірки було складено акт № 15-3-40/3153 від 28.09.2006 року про порушення терміну сплати податкових зобов'язань по податках і зборах та прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 року, яким встановлено .
Податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 року були оскаржені ЗАТ „Будсервіс” в межах апеляційного узгодження податкових зобов'язань.
07.11.2006 року відповідач надіслав позивачу рішення № 36317/10/25-009 про результати розгляду скарги від 19 жовтня 2006 року.
Під час розгляду повторної скарги позивача, ДПІ м. Житомира відкликала раніше надіслані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 року та прийняла нові податкові повідомлення-рішення № 00098915-3/1, 00099015-3/1, 00099115-3/1, 00099215-3/1, 00099315-3/1, 00099415-3/1, 00099515-3/1, 00099615-3/1, 00099715-3/1 від 08.11.2006 року, а згодом № 00098915-3/2, 00099015-3/2, 00099115-3/2, 00099215-3/2, 00099315-3/2, 00099415-3/2, 00099515-3/2, 00099615-3/2, 00099715-3/2 від 13.12.2006 року.
Позивачі вважають, що податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 р., 08.11.2006 р., 13.12.2006 р. суперечать діючому законодавству з питань оподаткування, у зв'язку з чим вони звернулись до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів знаходить, що податкові рішення-повідомлення не підлягають скасуванню, виходячи з наступного:
Відповідно до пп.. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податкові декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
В преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що цей Закон є спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Апеляційна інстанція зазначає, що при нарахуванні фінансових санкцій відповідач правомірно керувався Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки даний Закон регулює правовідносини, що складаються саме зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
До переліку податків і зборів (обов'язкових платежів) входить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) (Закон України „Про систему оподаткування”).
Плата за землю є податком (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів ,який необхідно розуміти як обов'язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (ч. 1 ст. 2 Закону України „Про систему оподаткування”).
Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про плату за землю” податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом н 01 січня і до 01 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (ст.. 14 Закону України „Про плату за землю”).
Згідно з пп..4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом правомірно були постановлені податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 року, 08.11.2006 року, 13.12.2006 року.
Згідно зі ст. 198 ч. 1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку про необхідність скасування постанови Господарського суду Житомирської області та винесенням нової, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі - задовольнити.
Постанову Господарського суду Житомирської області від 30 жовтня 2007 року - скасувати.
Постановити нову постанову, якоюв задоволенні позову Закритого акціонерного товариства „Будсервіс” до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: