Справа № 22-а-8952/08 р. Головуючий у першій інстанції: Попова О.Г.
Доповідач: Саприкіна І.В.
07 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою філії державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 75 Управління начальника робіт на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2007 року по справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 75 Управління начальника робіт до Управління Пенсійного фонду України в Богоунському районі м. Житомира про скасування рішення, -
ДП МОУ «Укрвійськбуд» в особі філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 75 Управління начальника робіт звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богоунському районі м. Житомира про скасування рішення відповідача № 245 від 10.08.2007 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2007 року провадження по даній справі закрито.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну ухвалу, постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неправомірність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга філії державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 75 Управління начальника робіт підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що справа підсудна господарському суду.
Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на такі обставини:
Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. 3 КАС України).
Стаття 157 КАС України (ч. 1) дає вичерпний перелік підстав для закриття провадження, а саме:
1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2000 року Арбітражним судом м. Києва було винесено ухвалу по справі №24/612-6 про порушення провадження у справі про банкрутство ДП МОУ «Укрвійськбуд» та введено мораторій на забезпечення вимог кредиторів. 02.11.2001 року Господарським судом м. Києва винесено ухвалу у справі №24/612-6, якою Богунський районний відділ ПФУ м. Житомира визнано кредитором ДП МОУ «Укрвійськбуд» з вимогами у розмірі 269774,63 грн.
15.01.2002 року Господарським судом м. Києва винесено ухвалу у справі №24/612-6. якою Богунський районний відділ ПФУ м. Житомира визнано кредитором ДП МОУ «Укрвійськбуд» з вимогами у розмірі 485 439,14 грн. що фактично є збільшенням кредиторських вимог.
10.08.07 року начальником УПФУ в Богунському районі м. Житомира Бродецькою М.К. прийнято рішення № 245 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків в сумі 37 022,6 грн., з яких 28 346,81 грн. штрафу та 8 675,35 грн. пені.
Актом перевірки від 31.07.07р. було встановлено, що заборгованість філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 75 Управління начальника робіт по сплаті страхових внесків за період: з 23.06.2006 року по 27.06.2007 року складає 392 544,48 грн.
Відповідно до ст. 12 ГПК України справи про банкрутство підсудні господарським судам..
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дана адміністративна справа у відповідності до п.6 ч. 3 ст. 108 КАС України не підсудна Житомирському окружному адміністративному суду і підлягає закриттю, а тому повинна розглядатися Господарським судом м. Києва.
Апеляційна інстанція не може погодитися з таким висновком окружного адмінсуду, виходячи з наступного.
Дійсно, ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 06.11.2000 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП МОУ «Укрвійськбуд» та введено мораторій на забезпечення вимог кредиторів. 02.11.2001 року Господарським судом м. Києва винесено ухвалу у справі №24/612-6, якою Богунський районний відділ ПФУ м. Житомира визнано кредитором ДП МОУ «Укрвійськбуд» з вимогами у розмірі 269774,63 грн.
Виходячи з положень ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Дані обставини встановлені постановою Верховного Суду України від 23.05.2006 року, проте судом першої інстанції до уваги не взяті.
Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приймає доводи апелянта що боржник має право на захист своїх інтересів, в даному випадку, на оскарження рішення відповідача.
За таких підстав колегія суддівзнаходить, що ухвала суду першої інстанції, за змістом якої провадження по справі закрито, підлягає скасуванню. Дану справу належить повернути до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 27.04.2007 року та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження та продовження розгляду.
Керуючись, ст.ст.3, 15, 17, 19, 195, 196, 199, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу філії державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 75 Управління начальника робіт - задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2007 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена, оскільки не перешкоджає подальшому руху справи.
Головуючий: суддя:
Судді: