Справа № 22а-17607/08 Головуючий у І інстанції - Швидкий В.А.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
28 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І., Зайцева М.П..
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради, громадського об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро» на постанову Господарського суду Черкаської області від 21.02.2008 року по справі за позовом Управління освіти Черкаського міськвиконкому до Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради, третя особа громадське об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро», про скасування рішення та визнання свідоцтва про право власності недійсним, -
Управління освіти Черкаського міськвиконкому звернулося до Господарського суду Черкаської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - громадське об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро» про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29.11.2005 року № 128 «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро» та визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.12.2005 року недійсним.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.02.2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29.11.2005 року № 128 «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро». В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаської області та громадське об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро» звернулись до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 21.02.2008 року та закрити провадження у справі. В апеляційних скаргах посилання зроблено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2003 року між позивачем та третьою особою було укладено договір про спільну діяльність, згідно якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти у сфері утримання та експлуатації бази відпочинку, що знаходиться на балансі позивача для досягнення наступних спільних господарських цілей: створення належних санітарних і гігієнічних умов для відпочиваючих, проведення ремонтів будиночків та утримання території, монтаж та експлуатація електромереж, водопостачання та інше.
Відповідно до пункту 3 договору міське управління освіти міста Черкаси зобов'язалось списати з балансу шкіл за залишковою вартістю та передати членам Громадського об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро» для ремонту, реставрації та проживання будиночки, що входять до складу бази відпочинку, які не придатні для користування.
24.11.2005 року до відповідача від третьої особи надійшла заява з проханням надати дозвіл на оформлення права власності на комплекс будівель нерухомого майна, яке знаходиться в с. Свидівок по вул. Дахнівській № 9.
Рішенням виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради 29.11.2005 року № 128 громадському об'єднанню «Дачний кооператив «Дніпро» було надано дозвіл на оформлення права власності на зазначене нерухоме майно, доручено комунальному підприємству «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» провести реєстрацію та видати свідоцтво про право власності.
Згідно з додатком № 1 до рішення третій особі надано право на оформлення права власності на будинки відпочинку, 2 літні кухні, 7 сараїв, навіс, вбиральню, сторожку, трансформатор, колодязь, огорожу.
27.12.2005 року на підставі даного рішення відповідача третій особі було видане свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався нормами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 66/7387 (далі - Положення). Відповідно до пункту 2.1 Положення до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, належать, зокрема, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що база відпочинку вчителів, на майно якої спірним рішенням відповідача надано дозвіл про оформлення свідоцтва про право власності, підпорядкована управлінню освіти Черкаського міськвиконкому, а будинки відпочинку знаходяться на балансі закладів освіти міста і не підлягають відчуженню згідно розділу IV Положення «Про міську базу відпочинку для вчителів на березі річки Дніпро в мікрорайоні «Дахнівський», затвердженого наказом управління освіти Черкаського міськвиконкому від 19.05.1995 року № 72. У зв'язку з цим оспорене рішення відповідача про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” є незаконним, оскільки ним передбачається оформлення права власності на будиночки відпочинку, літню кухню, 7 сараїв, навіс, вбиральню, сторожку, трансформатор, колодязь, огорожу, які знаходяться на балансі закладів освіти міста.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до протоколу судового засідання від 11.12.2007 року Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання відповідача та поновив позивачу процесуальний строк на звернення до суду.
Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскаржуване рішення відповідача було прийняте 29.11.2005 року, а з відповідним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише в листопаді 2007 року, тобто із пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, судом першої інстанції, не зазначено які саме поважні причини зумовили пропущення позивачем строку звернення до суду із зазначеним позовом та всупереч заявленому клопотанню відповідача не застосував наслідки пропущення строку на звернення до суду.
Враховуючи ту обставину, що факт пропуску строку звернення до адміністративного суду є встановленим, та відповідачем заявлено клопотання про застосування вимог закону щодо пропущення такого строку, апеляційна інстанція приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову.
Судова колегія знаходить за необхідне відзначити, що всупереч п. 5 ст. 155 КАС України, господарський суд не дав належної оцінки клопотанню позивача про залишення позову без розгляду, що викладено у листі від 16.01.2008 року, вих. № 68/28 (зареєстрованого Господарським судом Черкаської області від 18.01.2008 року, вх. № 1086), розглянувши справу і вирішивши спір по суті.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, щозавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевою самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не навів, в чому саме полягає невідповідність оспореного рішення відповідача умовам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Так, покладений в основу рішення суду висновок про те, що будиночки відпочинку, які належать на праві власності громадському об'єднанню «Дачний кооператив «Дніпро», є майном бази відпочинку для вчителів, що належить до комунальної власності та знаходиться на балансі установ освіти, підпорядкованих Придніпровському та Соснівському районним відділам освіти та управлінню освіти міськвиконкому, не підтверджується матеріалами справи. Доказів перебування спірного нерухомого майна на балансі позивача або інших осіб ним не надано.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не з'ясував, в чому виявилося порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття спірного рішення відповідачем.
Вказані обставини свідчать про недоведеність позовних вимог, що, наряду із фактом пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, є підставою для відмови у позові.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Тобто, в даному випадку, колегія суддів вбачає в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування з постановленням нового. Проте, апеляційна інстанція не знаходить підстав для закриття провадження по справі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на постанову суду, зокрема, має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи на постанову Господарського суду Черкаської області від 21 лютого 2008 року по справі за позовом Управління освіти Черкаського міськвиконкому до виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - громадське об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро», підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у позові.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 3,19, 99, 100, 195, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
Апеляційні скарги виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, громадського об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро» задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Черкаської області від 21 лютого 2008 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати, постановити нову, якою в задоволенні позову Управління освіти Черкаського міськвиконкому до Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради, третя особа громадське об'єднання «Дачний кооператив «Дніпро», про скасування рішення та визнання свідоцтва про право власності недійсним - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: