Справа № 22-а-1288/08 р. Головуючий у першій інстанції: Гансецький В.П.
Доповідач: Саприкіна І.В.
28 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Дурицької О.М., Зайцева М.П.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Коростенської районної санітарно-епідеміологічної станції на постанову Господарського суду Житомирської області від 27.04.2007 року по справі за їх позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання не чинним рішення № 299 від 08.12.2006 року, -
Коростенська районна СЕС звернулись до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання нечинним рішення № 299 від 08.12.2006 року.
Постановою Господарського суду м. Житомира від 27.04.2007 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано нечинним рішення № 299 від 08.12.2006 року Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про застосування економічних санкцій до Коростенської районної санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення в дохід державного бюджету 11 669, 78 грн., з яких 1808,40 грн. отриманої виручки внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20 % до затверджених тарифів з 01.11.2005 року по 08.12.2005 року; 4761,93 грн. отриманої виручки за послуги, надані згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 з 11.05.2006 р. по 30.05.2006 р.; 5099,45 грн. наданих послуг не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за оплату з 01.11.2005 року по 08.12.2005 року та стягнення штрафу в сумі 23 339,56 грн..
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення. Зазначає, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не в повній мірі з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів знаходить, що при вирішенні даного спору Господарським судом м. Житомира було правильно застосовано норми матеріального ї процесуального права та вірно вирішено заявлений спір.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області була проведена перевірка на предмет дотримання законодавства при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються позивачем - Коростенською районною санітарно-епідеміологічною станцією за період з 01.01.05 р. по 01.11.06 р. за наслідками якої складено Акт від 21.11.06р.
На підставі проведеної перевірки відповідачем було прийняте рішення № 299 від 08.12.06 р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в дохід державного бюджету необґрунтовано отриману виручку в сумі 21 638,07 грн. та стягнення штрафу в сумі 43 276,14грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вищезазначене рішення частково не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційна інстанція повністю погоджується з Господарським судом м. Житомира виходячи з наступного:
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства.
Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки (ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення").
Відповідно до Інструкції "Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних санкцій) органами державного контролю за цінами" дану Інструкцію розроблено відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення (пп. 1.1 Інструкції).
Дія Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства незалежно від форм власності, організаційно-правових форм підпорядкованості (пп.1.2 Інструкції).
Закон України "Про ціни і ціноутворення" зазначає, що необґрунтовано одержана
підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, крім інших:
- нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;
- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;
- застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;
- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання (п. 1.4 Інструкції).
Підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних (п.1.5 Інструкції).
Таким чином апеляційна інстанція зазначає, що наведені норми права регулюють та підтверджують повноваження відповідача щодо контролю за дотриманням позивачем законодавства про ціни та ціноутворення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" затверджено тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санепідемслужби.
В постанові не зазначено, що тарифи встановлюються з або без податку на додану вартість (ПДВ).
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що ПДВ включений в тарифи з наступних підстав:
Відповідно до пп. 4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).
Як вбачається з листа Міністерства охорони здоров'я України від 18.03.05р. № 05-20/306, адресованого Державній інспекції з контролю за цінами, останній направлено пояснювальну записку до проекту постанови КМУ "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", аналіз регуляторного впливу, інформаційно-аналітична довідка до проекту вказаної постанови КМУ, довідка про погодження проекту даної постанови та калькуляція на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санепідемслужби.
Таким чином при визначенні тарифів податок на додану вартість врахований в остаточну вартість послуги або роботи.
Даний висновок підтверджується також листом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.12.04 р. № 32/6-6/5549-10, в якому зазначається, що з матеріалів, які надавались Мінекономіки для погодження постанови КМУ від 27.08.03 р. № 1351 встановлено, що тарифи розраховані та затверджені з урахуванням заробітної плати та нарахувань на неї, матеріальних і накладних витрат на розвиток установ та закладів державної санепідемслужби в розмірі 10 відсотків і податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків, що підтверджується наданими при перевірці супровідними до проекту постанови Уряду документами, а також затвердженими на рівні запропонованих Міністерством охорони здоров'я тарифів, які погоджено Міністерством економіки.
З даних підстав суд першої інстанції правомірно не застосовував роз'яснення ДПА України від 15.09.03р. № 8101/5/15-2416, так як воно суперечить фактичним обставинам справи та його не можна вважати правомірним, оскільки питання визначення структури ціни не відноситься до компетенції ДПА України.
Разом з тим, як вбачається з оспорюваного рішення, інспекція з контролю за цінами, визначила період нарахування позивачем непередбаченої націнки у розмірі 20 %, починаючи з 01.11.05 р. по 11.05.06 р., однак даний період визначений всупереч ст. 250 Господарського кодексу України, яка встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Тобто, інспекцією безпідставно враховано в загальну суму, що підлягає вилученню 20% націнки за період з 01.11.05 р. по 08.12.05 р. в розмірі 1808,40 грн.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно наданих позивачем платних послуг за період з 01.11.05 р. по 11.05.06 р., які не передбачені переліком робіт і послуг, які виконуються і надаються за плату, затверджених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544, у зв'язку з наступним:
Ч. 3 ст. 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94р. № 4004-ХІІ визначено перелік робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, кошти за виконання яких установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують до спеціального фонду державного бюджету. Цією ж статтею визначено, що заклади санепідеслужби можуть виконувати і інші види робіт і послуг, але за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Також вказано, що оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
В ст.6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" зазначено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських рад допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Враховуючи, що санепідемстанції при наданні своїх специфічних послуг займають
монопольне (домінуюче) становище в економіці України, Кабінетом Міністрів України запроваджено для них державне регулювання цін та тарифів та визначено перелік робіт і послуг, які можливо надавати за плату.
В цьому й полягає державне регулювання щодо надання платних послуг закладами державної санепідемслужби, як певними монополістами, що займають домінуюче становище на ринку.
Таким чином, вказаний перелік робіт і послуг, що можуть надаватися за плату для установ і закладів державної санепідемслужби є вичерпним.
Що стосується посилань позивача на його статут, яким йому дозволяється здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством, суд апеляційної інстанції знаходить, що такою діяльністю може бути будь-яка не заборонена законодавством діяльність, але яка не підпадає під сферу державного регулювання.
З врахуванням вимог ст.250 ГК України, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем безпідставно враховано в загальну суму 5099,45 грн., що підлягає вилученню за надання платних послуг, які не передбачені переліком за період з 01.11.05 р. по 08.12.05 р.
Стосовно спірного питання щодо набуття чинності постановою КМУ від 11.05.06 р. № 662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02 р. № 1544 і від 27.08.03 р. № 1351 і, як наслідок, щодо спірного питання за якими тарифами позивач повинен був надавати послуги (виконувати роботи), суд першої інстанції правомірно зазначив наступне:
Постанова КМУ № 662 від 11.05.06р. опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" № 100 від 31.05.06 р.
Відповідно до п.5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.97р. № 503/97, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях,
а постанова № 662 від 11.05.06р. визначає що встановлені нею тарифи безпосередньо стосуються громадян, оскільки визначають як право так і обов'язок громадянина сплатити за отриману послугу саме ту суму, яка зазначена в затвердженому тарифі (прейскуранті). В даному випадку, будь-який громадянин має тільки одну альтернативу - або погодитись з даними тарифами, сплативши встановлену ціну і отримавши послугу або відмовитись платити за даними тарифами і не отримати послуги.
Таким чином, апеляційна інстанція знаходить, що висновок інспекції щодо набуття чинності постанови № 662 від 11.05.06р. з моменту її прийняття є неправомірним.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження позивача стосовно того, що зазначена постанова повинна застосовуватись з 01.06.06 р., оскільки цей Наказ суперечить вищезгаданому Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97.
У зв'язку з цим, колегія суддів знаходить, що відповідачем безпідставно враховано в загальну суму, що підлягає вилученню у позивача за надання платних послуг в період з 11.05.06 р. по 30.05.06 р. вартість наданих послуг в розмірі 4 761,93грн.
Застосування позивачем 31.05.06 р., тобто у день набрання чинності постанови № 662 від 11.05.06р. на загальну суму 574,56 грн. апеляційна інстанція також вважає неправомірним.
З урахуванням наведеного вище, Господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку, що рішення відповідача № 299 від 08.12.06 р. про застосування економічних санкцій до Коростенської районної санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін частково суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. За таких підстав апеляційна скарга Коростенської районної санітарно-епідеміологічної станції на постанову Господарського суду Житомирської області від 27.04.2007 року по справі за їх позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання не чинним рішення № 299 від 08.12.2006 року - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
В задоволенні апеляційної скарги Коростенської районної санітарно-епідеміологічної станції - відмовити.
Постанову Господарського суду Житомирської області від 27.04.2007 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: