Справа № 22-а-1237/08 р. Головуючий у першій інстанції: Коротун О.М.
Доповідач: Саприкіна І.В.
07 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібпродукт» на постанову Господарського суду Київської області від 15.05.2007 року по справі за їх позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання недійсним рішення -,
ВАТ «Миронівський хлібопродукт» звернулись до Господарського суду Київської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання недійсним рішення.
Постановою Господарського суду Київської області від 15.05.2007 року ВАТ «Миронівський хлібопродукт» в позові було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своїй постанові прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач являється юридичною особою, зареєстрований Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 27.03.2006 року.
Відкрите акціонерне товариство „Миронівський хлібопродукт" 28.04.2006р. отримав ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Строк дії ліцензії з 01.05.2006 року по 30.04.2001 року.
Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 31.10.2006 року за № 302 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін", підписаним начальником відповідача Лизуном Г.І., було вилучено у позивача в доход державного бюджету необґрунтовано одержану суму виручки у розмірі 72 043,68 грн. та штраф в сумі 144 087,36 грн. Як вказано в рішенні, воно ухвалене на підставі ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення".
Ухваленню рішення передувало складання акту № 344 від 14.09.2006 року, згідно з яким була проведена перевірка додержання відповідачем порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Актом № 344 від 14.09.2006 року встановлений факт перевищення позивачем гранично встановленого НКРЕ рівня ціни для промислової групи споживачів за період з 20.02.2006 року по 01.07.2006 року, а саме від 550 грн. до 555 грн. за 1 000 м^ замість 548 грн. за 1 000 м3, чим порушено вимоги п. 1 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України „Про затвердження граничного рівня ціни на природній газ, який поставляється для промислових споживачів".
Позивач вважає зазначене рішення незаконним у зв'язку з чим був змушений звернутись до суд за захистом порушеного права.
Відповідно до п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, держцінінспекція має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Відповідачем в спірному рішенні встановлено факт вчинення позивачем правопорушення в частині недодержання державної дисципліни цін при реалізації останнім природного газу в межах ціни встановленої у Постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України від 16.02,2006 р. № 176 „Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачі".
В актах приймання-передачі газу та в договорах, які містяться в матеріалах справи вказана ціна (вартість) природного газу, на яку і нараховується цільова надбавка. Отже, позивач застосовував лише ціну природного газу та не застосовував тарифу на природній газ.
Статтею 7 Закону України „Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Постановою Кабінету Міністрів України „Про забезпечення споживачів природним газом" за № 1729 від 27.12.2001 р. визначено повноваження Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо встановлення цін на газ природний, що поставляється для всіх категорій споживачів не вище встановленого Кабінетом Міністрів України граничного рівня.
Національна комісія регулювання електроенергетики України, як державний орган, який забезпечує проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі, відповідно до делегованих повноважень, встановлює ціни на природний газ для всіх категорій споживачів: населення, бюджетних установ, підприємств комунальної електроенергетики та промислових підприємств.
Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України „Про забезпечення споживачів природним газом" за № 1729 від 27.12.2001 р. (яка діяла в період з 20.02.2006р. по 01.07.2006р.) Національна комісія регулювання електроенергетики встановлює за погодженням з Міністерством економіки ціни на природний газ, що поставляється для всіх категорій споживачів, не вище встановленого Кабінетом Міністрів України граничного рівня.
З урахуванням граничного рівня ціни на природний газ, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.2006 р. за № 128 „Про затвердження на період до 2010 року граничного рівня ціни на природний газ" (яка діяла в період з 20.02.2006р. по 01.07.2006р.) Національна комісія регулювання електроенергетики України прийняла Постанову від 16.02.20006р. № 176 „Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів" (яка діяла в період з 20.02.2006 р. по 01.07.2006 р.), якою затверджено граничний рівень ціни на природний газ, поставляємий для промислових споживачів, у розмірі 548 грн. за 1 000 м3 без урахування податку на додану вартість і тарифів на транспортування та постачання природного газу, а позивач в період з 20.02.2006р. по 01.07.2006р. реалізовував природний газ промисловим споживачам за цінами від 550 грн. до 555 грн. за 1 000 м3 замість 548 грн. за 1 000 м3 граничного рівня цін на природний газ, чим порушено вимоги Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України „Про затвердження граничного рівня ціни на природній газ, який поставляється для промислових споживачів" від 16.02.2006 р. № 176 (яка діяла в період з 20.02.2006р. по 01.07.2006р.), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем спірного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином колегія суддів знаходить, що при винесенні оспорюваного рішення відповідач діяв в межах наданої йому компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібпродукт» на постанову Господарського суду м. Києва від 15.05.2007 року по справі за їх позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання недійсним рішення - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Відкритому акціонерному товариству «Миронівський хлібподукт» - відмовити.
Постанову Господарського суду Київської області від 15.05.2007 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Судді: