Справа № 22-а-1049/08 р. Головуючий у першій інстанції: Шабунін С.В
Доповідач: Саприкіна І.В.
07 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 року по справі за позовом Державного підприємства «Управління з експлуатації адмінбудинків» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 83/23-6 від 02.02.2004 року в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 12545,76 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 6272,88 грн. та № 82/32-6 від 02.02.2004 року в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 7478,71 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3739,35 грн.
Постановою Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ДШ у Шевченківському районі м. Києва було проведено комплексну планову документальну перевірку ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків» на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої було складено акт перевірки № 36/23-6/30187779 від 30.01.2004 року.
На підставі вище згаданого акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 83/23-6 від 02.02.2004 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 26592,66 грн. (основний платіж -17728,44 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8 864,22 грн.), а також податкове повідомлення-рішення № 82/23-6 від 02.02.2004 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13 421,33 грн. (основний платіж - 8 947,55 грн., штрафні (фінансові) санкції 4 473,78 грн.).
ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків» - це державне підприємство, яке було створене для забезпечення господарської діяльності Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, реорганізованого в Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, а з 06.02.2004 - у Міністерство у справах сім'ї та молоді.
Міністерство, якому у даний час підпорядкований позивач, є органом управління майном позивача. ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків» є підвідомчою організацією, яка відноситься до сфери управління Міністерством. Директор призначається наказом Міністерства.
У відповідності до п. 4.2 статуту ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків» майно підприємства є власністю органу управління майном, тобто Міністерства, а одним із джерел формування майна підприємства (п. 4.3 статуту) є майно, передане підприємству органом управління майном, при цьому підприємство володіє та користується зазначеним майном.
З матеріалів справи також вбачається, що перевіркою позивача були встановлені порушення податкового законодавства України, а саме:
- п. 5.1 ст. 5 та пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 17728,44 грн., а саме: за 4 квартал 2000 року - на суму 845,15 грн., за 2001 рік на суму 578,73 грн.. в тому числі по періодах: за 1 квартал 2001 року - 289,45 грн., за 3 квартал 2001 року - 156,00 грн.: за 4 квартал 2001 року - 133,28 грн., за 2002 рік на суму 609,67 грн.. в тому числі по періодах: за 1 квартал 2002 року - 894,32 грн.: за 2 квартал 2002 року - 635.25 грн.; за 3 квартал 2002 року - 1465.87 грн.: за 4 квартал 2002 року - 4614.23 грн., за 2003 рік на суму 8694,89 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2003 року - 689,65 грн.; за 2 квартал 2003 року - 6130,33 грн.; за 3 квартал 2003 року - 1874,91 грн.
- пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість в сумі 8947,55 грн., а саме: за 4 квартал 2000 року - 563,43 грн.; за 2001 рік на суму 368,25 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2001 року - 175,39 грн.; за 3 квартал 2001 року - 104.00 грн.; за 4 квартал 2001 року - 88.86 грн.; за 2002 рік на суму 5050,13 грн.; за 1 квартал 2002 року - 449,22 грн.; за 2 квартал 2002 року - 472,47 грн.; за 3 квартал 2002 року - 1.007,49 грн.; за 4 квартал 2002 року - 3.120,95 грн.; за 2003 рік на суму 2965,74 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2003 року - 459,76 грн.; за 2 квартал 2003 року - 1749,26 грн.; за 3 квартал 2003 року - 756,72 грн.
Відповідач, посилаючись на порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено суть валових витрат виробництва та обігу, та на порушення норми пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 вказаного Закону щодо належності платникам податків легкових автомобілів на праві власності при наданні послуг стороннім організаціям не визнає витрати на пально-мастильні матеріали, технічне обслуговування та ремонт у встановленому розмірі Законом про прибуток як валові витрати.
Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
На виконання вказівок Ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2006 року, якою було скасоване рішення у справі № 11/228 та направлено справу на новий розгляд, судом було досліджено питання, чи була основною діяльність з надання платних послух з транспортного чи туристичного обслуговування позивача у періоди, за які йому донараховано податкове зобов'язання.
Підставою для застосування спірної відповідальності були висновки відповідача, що витрати на обслуговування автомобілів, що не використовувались в господарські діяльності позивача.
Судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що відповідач помилково прийшов до висновку про невикористання позивачем транспортних засобів в його господарській діяльності. Фактично основним видом діяльності ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків» є надання транспортних послуг Міністерству, що здійснюється шляхом використання автотранспортних засобів, суд дійшов висновку, що віднесення витрат на обслуговування автомобілів до валових витрат, здійснено позивачем правомірно.
Використання автомобілів КІА (у кількості 2 штуки), ВАЗ-21093 (у кількості 2 штуки) та автомобіля «Топік Азія» підтверджено затвердженим підприємством переліком автомобілів, які використовувалися підприємством для транспортного обслуговування Міністерства.
Витрати ж на технічне обслуговування легкових автомобілів, які були податковим органом виключено з валових витрат підприємства, складають 3 860,68 грн., у тому числі ПДВ 360,99 грн.
Здійснені витрати на технічне обслуговування зазначених автомобілів, підтверджуються розрахунком витрат на технічне обслуговування легкових автомобілів, затверджений позивачем, та відповідними платіжними документами та накладними із зазначенням підприємств, які надавали послуги по технічному обслуговуванню (копії в матеріалах справи).
Відповідно до пп. 5.4.10. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації) легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт. призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є налання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.
Судом першої інстанції правомірно зауважено, що особливості експлуатації позивачем службових легкових автомобілів відрізняються від використання легкових автомобілів для надання послуг стороннім організаціям. Відповідно до наказів Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства, кожен автомобіль закріплено за посадовою особою Міністерства, яка використовує такий автомобіль тільки у службових цілях, тобто за призначенням, що підтверджується первинними документами - подорожніми листами службових автомобілів (копії в матеріалах справи). Витрати, які здійснював позивач при придбанні пально-мастильних матеріалів та технічному обслуговуванні службових легкових автомобілів, мають однозначне цілеспрямоване призначення, так як були направлені тільки для забезпечення транспортного обслуговування Міністерства і. відповідно до пн. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можуть включатися до складу валових витрат. З підстав, викладених вище, відповідач не мав права виключати з валових витрат вартість пально-мастильних 4 матеріалів у сумі 37 958,54 грн. та вартість витрат на технічне обслуговування службових транспортних засобів у сумі 3 860,68 грн. - всього 41 819,22 грн.
Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Колегія суддів приходить до однозначного висновку, що віднесення позивачем витрат на придбання мастильно-паливних матеріалів та здійснення технічного обслуговування автомобілів до валових витрат, здійснено правомірно і у відповідності із податковим законодавством України. Відповідно, віднесення сум ПДВ до податкового кредиту також здійснено правомірно, оскільки відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Автомобілі позивача використовуються за спеціально цільовим призначенням, а саме: закріплені за посадовими особами Міністерства у справах сім'ї та молоді (копія переліку автомобілів, які використовуються підприємством, наявна в матеріалах справи).
Витрати, здійснювані позивачем при придбанні паливно-мастильних матеріалів та технічному обслуговуванні службових легкових автомобілів мають однозначне цілеспрямоване призначення, так як були направлені тільки для забезпечення транспортного обслуговування Міністерства і згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 України «Про оподаткування прибутку підприємств» можуть включатися до валових
Аналізуючи вище викладене, колегія суддів приходить висновку, що визначене податкове зобов'язання у податкових повідомленнях-рішеннях № 83/23-В та № 82/23-В від 02.02.2004 є необґрунтованим.
За таких обставин, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 року по справі за позовом Державного підприємства «Управління з експлуатації адмінбудинків» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - відмовити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: