Справа № 22-а-1015/08 р. Головуючий у першій інстанції: Шевченко Е.О.
Доповідач: Саприкіна І.В.
28 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Дурицької О.М., Зайцева М.П.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Миргородський завод продтоварів «Калинка» на постанову Господарського суду м. Києва від 18.04.2007 року по справі за їх позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, третя особа Закрите акціонерне товариство «Миргородський завод мінеральних вод», Миргородська міська рада Полтавської області, яка приєдналася до апеляційної скарги, про визнання дій протиправними, визнання свідоцтва недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, -
ЗАТ «Миргородський завод продтоварів «Калинка» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, третя особа Закрите акціонерне товариство «Миргородський завод мінеральних вод», Миргородська міська рада Полтавської області про визнання протиправними дії Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з винесення рішення кваліфікаційної експертизи за заявкою № 41766/п-1 від 19.10.2006 р. та визнати протиправними дії Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з винесення рішення кваліфікаційної експертизи за заявкою № 41767/п-1 від 19.10.2006 року.
Судовою колегією до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача притягнуто Миргородську міську раду Полтавської області, яка приєдналася до апеляційної скарги ЗАТ «Миргородський завод продтоварів «Калинка».
Постановою Господарського суду м. Києва від 18.04.2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2004 року ЗАТ «Миргородський завод мінеральних вод» подали до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України заявки № 20041213942 та № 20041213943 на реєстрацію торговельних марок відповідно «МИРГОРОДСЬКА» та «MIRGORODSKA» для товарів 5 та 32 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).
За результатами розгляду Держдепартаментом вказаних заявок торговельні марки «МИРГОРОДСЬКА» та «MIRGORODSKA» було зареєстровано для товарів 5 та 32 класів МКТП та видано свідоцтва України № 70881 та № 70882. Відомості про реєстрацію торговельних марок за свідоцтвами України № 70881 та 70882 були опубліковані в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 1 за 2007 р. Датою реєстрації вказаних торговельних марок є 15.01.2007 року.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг. Крім того, зазначив, що є власником свідоцтв України №№ 32001 (дата подання заявки - 29.01.1999 р., дата реєстрації - 16.06.2003 р.) на торговельну марку «МИРГОРОДСЬКА № 2» (комбінована) та 32005 на торговельну марку «МИРГОРОДСЬКА № 2» (комбінована), зареєстрованих для товарів 5 та 32 класів МКТП (дата подання заявки - 22.03.1999 р.. дата реєстрації -16.06.2003 р.).
Апелянт вважає, що відповідач фактично порушив процедуру прийняття рішення щодо видачі свідоцтв України № 70881 та 70882, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності» Державний департамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується і відповідно до покладених на нього завдань: видає в установленому порядку охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності; організовує розгляд заяв і скарг щодо видачі охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, а також інших звернень фізичних та юридичних осіб з питань інтелектуальної власності. Відповідно до розділу III Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» порядок одержання свідоцтва здійснюється на підставі прийнятого рішення про реєстрацію знака, публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, державній реєстрації у Реєстрі і видачі свідоцтва.
Виходячи з положень п. 15 ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим. Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. Відповідно до Наказу Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116 «Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» при встановленні відповідності заявленого на реєстрацію знака умовам надання правової охорони, викладеним в пункті 1 статті 5 та в статті 6 Закону, для всіх тих товарів і послуг, для яких заявлено реєстрацію знака, Відомством виноситься рішення про реєстрацію знака відносно усього переліку товарів і/або послуг.
Згідно п. З ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.
З матеріалів справи також вбачається, що висновки кваліфікаційної експертизи заявок №№ 20041213942 та 20041213943 були затверджені Держдепартаментом 17.10.2006 р. та за вих. №№ 41766/п та 141767/п1 були направлені заявнику 19.10.2006 р.
Відповідно до підпункту «а» п. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
Виходячи з положень п. З Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23.12.1993 р. відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Оскільки заявки №№ 20041213942 та 20041213943 на реєстрацію позначень «МИРГОРОДСЬКА» та «MIRGORODSKA» були подані до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 30.12.2004 року, на дату подання заявок на торговельні марки «МИРГОРОДСЬКА» та «MIRGORODSKA» чинним був Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ з останніми змінами від 22.05.2003 року, тому саме положення даного нормативного акту підлягають застосуванню в даному випадку.
Згідно норм ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Абзацом 5 п. 3 ст. 6 Закону про товарні знаки встановлено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».
На підставі прийнятого Установою рішення про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару здійснюється відповідна реєстрація. Реєстрація здійснюється шляхом внесення до Реєстру необхідних відомостей щодо кваліфікованого зазначення походження товару та/або осіб, які мають право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару. Відомості про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару публікуються в офіційному бюлетені Установи (ст. 14 ЗУ «Про охорону прав на зазначення походження товарів»).
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається Установою протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару за умови сплати державного мита в розмірі та порядку, визначених законодавством.
Від права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання, діють від дати їх реєстрації. Обсяг правової охорони, що надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається занесеними до Реєстру і зафіксованими у свідоцтві характеристиками товару та межами географічного місця (ст. 17 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»).
Судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що неправомірними є посилання позивач на прийняття Держдепартаментом рішення про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товарів «МИРГОРОДСЬКА» 16.06.2006 року. Крім того, неправомірними є твердження апелянта, що саме ця дата є датою реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару «Миргородська»
В матеріалах справи наявне свідоцтво України № 1/01 на реєстрацію права на використання зареєстрованого зазначення походження товару. Згідно вказаного свідоцтва датою реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару «МИРГОРОДСЬКА» є 15.03.2007 р.
Господарським судом м. Києва правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на те, що свідоцтво України № 1/01 на реєстрацію права на використання зареєстрованого зазначення походження товару є неналежним доказом у справі і не доводить дату реєстрації вказаного зазначення (15.03.2007 р.), оскільки такі твердження не узгоджуються з приписами ЦК України та Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що торговельні марки за оскаржуваними свідоцтвами були зареєстровані 15.01.2007 р.. тобто раніше за дату реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару.
Отже, як на дату подання заявок, так і на дату реєстрації торговельних марок «МИРГОРОДСЬКА» та «MIRGORODSKA» за свідоцтвами України №№ 70881 та 70882, в Україні не було зареєстровано кваліфікованого зазначення походження товару «Миргородська» і кваліфіковане зазначення походження товару «Миргородська» не охоронялося в Україні на підставі Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довели правомірності своїх дій, прийняття оскаржуваного рішення та видачу свідоцтва.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Встановлено, що реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару «Миргородська» була здійснена 15.03.2007 р., тому не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтв України №№ 70881 та 70882, які були видані за результатами розгляду заявок №№ 20041213942 та 20041213943, поданих 30.12.2004 року. Для того, щоб стало кваліфіковане зазначення походження товару «Миргородська» могло розглядатися в якості підстави для відмови у реєстрації торговельних марок «МИРГОРОДСЬКА» та «MIRGORODSKA» за заявками №№ 20041213942 та 20041213943 вказане зазначення походження товару станом на дату подання заявок №№ 20041213942, 20041213943 (30.12.2004 р.) має охоронятися в Україні на підставі Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».
Таким чином, підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається. А тому, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Миргородський завод продтоварів «Калинка» на постанову Господарського суду м. Києва від 18.04.2007 року по справі за їх позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, третя особа Закрите акціонерне товариство «Миргородський завод мінеральних вод», Миргородська міська рада Полтавської області про визнання дій протиправними, визнання свідоцтва недійсним, зобов'язання вчинити певні дії - рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Закритому акціонерному товариству «Миргородський завод продтоварів «Калинка» - відмовити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 18.04.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді: