Справа № 22-а-9762/08 р. Головуючий у 1 інстанції Морозов С.М.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
14 жовтня 2008 року. м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенко В.Г., Бистрик Г.М.,
при секретарі:
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 06 листопада 2007 року у справі за позовом Приватного підприємства «Офір» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Офір" (далі - позивач) є платником податку на додану вартість, зареєстроване платником ПДВ з 10.06.2004р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.09.2005 р. №36392865 серії НБ № 21972, індивідуальний податковий номер 328546726579.
За період з листопада 2006р. по травень 2007р. позивач здійснював господарські операції з імпорту каучука на митну територію України.
Згідно з ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) та Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. №1104 (Далі - Порядок), позивачем на суму податкового зобов'язання при імпорті товарів на митну територію України емітовано податкові векселі на загальну суму 8661751, 25 грн., що підтверджено копіями векселів на вказану суму у матеріалах справи.
Векселедержателем даних векселів є ДПІ Святошинського району у місті Києві.
Пунктом 1.16. Закону визначено поняття «податковий вексель», так податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.
Відповідно до абз.1 п. 11.5. ст.11 Закону - з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
Згідно з абз. 7 п. 11.5. ст. 11 Закону - якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Таким чином, платник податку має право на погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, які підтверджені податковим органом.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем було підтверджено суму бюджетного відшкодування позивачу на загальну суму 35430320 грн., про що свідчать довідки відповідача, які були складені на підставі позапланових виїзних перевірок.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про проханням проведення заліку сум бюджетного відшкодування, які підтверджені податковим органом. На направлені заяви відповідач відмовляв позивачу у проведенні погашення податкових векселів шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування, з посиланням на службове розслідування та на виконання відповідачем вимог Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування податкових векселів, які видаються платниками ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що дає право податковому органу відмовити у проведенні погашення векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не правомірно було відмовлено позивачу у погашенні податкових векселів шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування. А посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування податкових векселів, які видаються платниками ПДВ при імпорті товарів на митну територію України як на підставу відмови від проведення погашення векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування не відповідає чиному законодавству.
Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу» - органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.
Щодо посилань відповідача у своїй апеляційній скарзі про незадоволення його клопотання про зупинення провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст. 156 КАС України, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів у матеріалах справи, на момент розгляду даної справи, доказів незаконності, скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2007 року по справі № 22-а-5189/07.
Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову Господарського суду м. Києва від 06 листопада 2007 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційнускаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвазалишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 06 листопада 2007 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: