Справа № 22-а-9398/08 Головуючий у І інстанції - Маріщенко Л.О.
Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.
29 жовтня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Дурицької О.М., Зайцева М.П.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року, -
У листопаді 2006 року ТОВ «Фундаментспецбуд» звернулося до суду з вказаним позовом.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 02.11.2006 року № 0005012301/1.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що видані ТОВ «Оптіма-Люкс» податкові накладні є належним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що податковою інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Оптіма- Люкс».
Контролюючим органом такий висновок зроблено на підставі того, що згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 року було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Оптіма-Люкс» від дати реєстрації, а також свідоцтво платника ПДВ, видане 08.12.2003 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ТОВ «Оптіма-Люкс» з моменту внесення підприємства в реєстр платників ПДВ.
Окрім того, згідно акту № 10 від 15.08.2006 року, складеного комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 05.06.2002 року № 20-Р, ТОВ «Оптіма-Люкс» виключено з реєстру платників ПДВ 08.12.2003 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2006 року № 0005012301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 114890,00 грн., з яких 76593,00 грн. - основний платіж та 38297,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку у контролюючого орану не було підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, враховуючи наступне.
Колегією суддів встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Оптіма-Люкс», яке надавало послуги по влаштуванню буроін'єкційних паль. Податковий кредит ТОВ «Фундаментспецбуд» за 2005 рік у сумі 15499,77 грн. та за 2006 рік у сумі 61093,40 грн. сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Оптіма-Люкс». Спірні суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні придбаного товару.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 статті 7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судова колегія зазначає, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ «Оптіма-Люкс» був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».Окрім того, відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку.
Судова колегія вважає також за необхідне відмітити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (тим більше, що станом на момент видачі податкових накладних ТОВ «Оптіма-Люкс» було зареєстровано органами ДПС у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво), та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Слід також зазначити, що відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мін'юсті 03.04.2000 року за № 208/4429, відповідне рішення суду є підставою для анулювання реєстрації підприємства. При цьому, згідно з пп. 25.2.2 згаданого Положення дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення. Отже, на момент видачі спірних накладних ТОВ «Оптіма-Люкс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість.
Правомірним є і висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань відповідача на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 року, оскільки постановою Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2007 року останнє скасовано, а в позові про визнання недійсними статутних документів ТОВ «Оптіма-Люкс» та свідоцтва платника податку на додану вартість відмовлено.
Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що ТОВ «Фундаментспецбуд» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарській операції з ТОВ «Оптіма-Люкс».
Доводи ДПІ у м. Житомирі спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 03 листопада 2008 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 листопада 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: