справа № 22-а-7497/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Федчук В.В.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.
29 жовтня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бабенка К.А.,
суддів: Дурицької О.М.,
Зайцева М.П.,
при секретарі Коноваленко Т.А,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс-сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування Рішення про анулювання реєстрації, як платника податку на додану вартість,
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2007 рокупозов задавлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану Постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити Позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представникаПозивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97 (далі - Закон № 168/97), визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до пп. "а" п. 2.1 ст. 2 Закону № 168/97, платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97).
У статті 9 Закону № 168/97 визначено порядок реєстрації осіб як платника податку на додану вартість. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону визначено випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість. У пп. "г" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97 вказано, що податковим органом здійснюється анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо вона обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у ст. 6 та 81 цього Закону.
Відповідно до пп. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, податковий орган має право анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2006 Відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Позивача поданої за період з 01.05.2005 по 01.05.2006, за результатами якої складено Довідку № 132/16-212.
Перевіркою встановлено відсутність обсягів оподатковуваних операцій з травня 2005 року по квітень 2006 року та вирішено, на підставі пп. "г" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" скасувати Позивачу реєстрацію платника податку на додану вартість.
30.06.2006 Відповдіачем прийнято Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №133/16, яким анулювано реєстрацію платника податку на додану вартість Позивача.
Позивач заперечив відсутність наявності таких операцій та повідомив, що в 2006 році він надавав Відповідачу декларації з податку на додану вартість, які останній приймав без заперечень.
Відтак, колегія суддів критично оцінює посилання Відповідача на відсутність обсягів оподатковуваних операцій з травня 2005 року по квітень 2006 року без надання жодних належних доказів на їх підтвердження.
Крім того, у 2004 році Відповідачем проводилася позапланова документальна перевірка з питань достовірності відображення об'єкту оподаткування податком на прибуток Позивача.
Після закінчення даної перевірки було вилучено всю бухгалтерську документацію Позивача, що підтверджується Актом №11-23-40/23104953 від 27.01.2004, (а.с. 38 - 39).
01.02.2004 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою повернути вилучену у нього бухгалтерську документацію, на яку отримав Листом №1973/10/23-414 від 11.02.2004 в якому зазначено, що документи з фінансово-господарської діяльності підприємства будуть знаходитися у Відповідача до завершення додаткової перевірки фактів та з'ясування всіх обставин справи згідно колективної заяви.
06.02.2004 Позивач повторно звернувся з листом до Відповідача про повернення бухгалтерської документації для можливості складання річного звіту, на який отримав два листи, в одному з них №2355/10/23-414 від 17.02.2004 Позивачу пропонувалось з'явитися для отримання всієї документації, в іншому ж за №2182/10/23-414 від 17.02.2007 відмовлено у наданні необхідних документів.
Відтак, Відповідач вилучивши у 2004 році у Позивача усю бухгалтерську документацію не дав йому можливості здійснювати господарську діяльність відповідно до статуту.
Крім того, Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №133/16 анульовано свідоцтво № 01814605 від 22.07.2007, а не свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Позивача, яке видано 22.07.1997, що Відповідачем не спростовано.
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що Відповідачем не виконано.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінницізалишити без задоволення, а Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня2007 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Ухвалу складено у повному обсязі 03.11.2008.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
судді: О.М. Дурицька
М.П. Зайцев