справа № 22-а-7480/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Будішевська Л.О.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.
29 жовтня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бабенка К.А.,
суддів: Дурицької О.М.,
Зайцева М.П.,
при секретарі Коноваленко Т.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на Постанову Господарського суду Житомирської області від 26 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Постановою Господарського суду Житомирської області від 26 вересня 2007 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить змінити оскаржувану Постанову.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податково, валютного та іншого законодавства з 01.04.2004 по 31.12.2006.
За результатами перевірки складено Акт № 29/23-01/00203134 від 07.05.2007 (далі - Акт) (а.с. 10 - 48).
На підставі Акта прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001092302/0 та № 0001082302 від 17.05.2007.
Як вбачається з Акта Позивач у період, що перевірявся реалізовував матеріальні цінності юридичним та фізичним особам без придбання торгового патента.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 №98/96-ВР (далі - Закон № 98/96) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Згідно частини третьої ст. 3 Закону № 98/96, під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти, зокрема, оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Позивач не заперечує факт реалізації матеріальних цінностей, однак зазначає, що така реалізація здійснювалась з виробничих складів товариства, які не являються пунктами продажу в розумінні Закону № 98/96, а відтак він має право здійснювати таку діяльність без придбання торгового патента.
Колегія суддів погоджується з такою позицією Позивача та зазначає, що виробничі склади підприємства не є пунктами продажу.
Такий же висновок викладено у Листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 23.12.2002 № 06-10/685.
Крім того, в п.п.2.7.1. п.2.7. Розділу 2 Акта є висновок Відповідача про те, що Позивач у період, який перевірявся не здійснював діяльності, яка б підлягала патентуванню, що Відповідачем не спростовано.
Також, Відповідач зазначив, що Позивач у період, що перевірявся проводив розрахункові операції з юридичними та фізичними особами за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 122 454 грн. 64 коп. , що відображено в Додатку № 3 до Акта (а.с. 48), чим порушив вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95 (далі - Закон № 265/95).
Позивач стверджує, що ним реалізовувались не товари, а основні засоби, товарні запаси та продукція власного виробництва, такі операції носили разовий характер, а тому вимоги Закону № 265/95 щодо проведення цих операцій через РРО на нього не розповсюджуються.
Відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає, що Закон № 265/95 не ставить обов'язок застосування РРО в залежність від того, проводиться реалізація товарів систематично чи разово, а також вважає, що будь-який продаж товарів підпадає під регулювання Закону №1776-111.
Позивачем надано докази належності реалізованих активів до основних засобів, виробничих запасів чи товарних запасів, зокрема, Довідка Місце відпуску (реалізації) активів ВАТ "Коростенський машинобудівний завод" (а.с. 86).
Відповідно до ст. 1 Закону № 265/95, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.03.96 N 98/96 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Загальні умови провадження торговельної діяльності визначені Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 (далі - Порядок та правила).
Порядком та правилами встановлено, що торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі.
У цьому Порядку та правилах визначено, що терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" (далі - ДСТУ 4303-2004) і ДСТУ 4281-2004 "Заклади ресторанного господарства. Класифікація" згідно яких:
Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу і надання йому торговельних послуг.
Оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання і надання пов'язаних з цим послуг.
Крім того, суб'єкт господарювання під час здійснення підприємницької діяльності повинен керуватися також положеннями Господарського та Цивільного кодексів України, які встановлюють загальні норми провадження такої діяльності.
Відповідно до ст. 263 Господарського кодексу України, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.
У свою чергу статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто торговельна діяльність як вид економічної та господарської діяльності передбачає систематичність її здійснення та отримання відповідного прибутку.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки реалізація основних засобів, виробничих здійснювалась несистематично та мала разовий характер, то така реалізація не може розглядатись як торговельна діяльність у розумінні Закону України про патентування.
Що стосується застосування реєстраторів розрахункових операції під час продажу основних засобів, то вони не є товарами призначеними для торгівлі, а тому дія Закону № 265/95 на операції з їх продажу не поширюється, а відтак, Позивач не повинен застосовувати РРО та має право здійснювати таку реалізацію без придбання торгового патенту.
Таку ж позицію викладено у Листах Державної податкової адміністрації № 14975/7/23-2117-10 від 30.09.2002 № 10413/6/23-2119 від 18.11.2004.
Облік виробничих запасів, перелічених в Реєстрі вибуття запасів і активів вказаних в додатку № 3 до Акта (а.с. 48), ввівся Позивачем відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в Україні № 9, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246. Зазначені виробничі запаси не відносились на рахунок 28 "Товари", тому що були придбані і створені як виробничі запаси, а не як товари. До того ж вони придбані без мети наступної реалізації, а тому дія Закону № 265/95 на операції з їх продажу не поширюється, а відтак, Позивач не повинен застосовувати РРО.
Відповідно до частини другої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що ним не виконано.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду Житомирської області від 26 вересня 2007 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської областізалишити без задоволення, а Постанову Господарського суду Житомирської області від 26 вересня2007 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Ухвалу складено у повному обсязі 03.11.2008.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
судді: О.М. Дурицька
М.П. Зайцев