14 жовтня 2008 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Коваля М.П.,
Маслія В.І.,
при секретарі судового засідання - Калініній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 7 травня 2007 року в адміністративній справі №46/106-А за позовом Приватного підприємства «Металтрейд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,
У лютому 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва форми «Р» №0000552302/0 від 16.08.06р., №0000552302/1 від 13.10.2006р., №0000552302/2 від 14.12.2006р. про донарахування суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за основним платежем 24655,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12327,50 грн., разом 36982,50 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 7 травня 2007 року вказаний позов задоволено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і на підставі наведених норм права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 7 травня 2007 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м.Києва було проведено невиїзну документальну перевірки ПП «Металтрейд» з питань взаємодії з ПП «Гріно» за період з 14.01.2004р. по 22.06.2004р., за результатами якої складено Акт.
Як вбачається з Акту та з матеріалів справи, ПП «Гріно» на адресу ПП «Металтрейд» були виписані податкові накладні від 14.01.2004р. №265 на загальну суму з ПДВ 54750,00 грн. ( ПДВ - 9125,00 грн.), від 15.01.2004р. №266 на загальну суму з ПДВ 54750,00 грн. (ПДВ - 9 125,00 грн.), від 30.04.2004р. №426 на загальну суму з ПДВ 37317,66 (ПДВ - 6 219,61 грн.), від 21.06.2004р. № 482 на загальну суму з ПДВ 1 110,00 грн. (ПДВ - 185,00 грн.).
ПП «Металтрейд» відповідно до рахунків-фактур виданих ПП «Гріно» від 12.01.2004р. №265, від 30.04.2004р. №390, від 21.06.2004р. №413 було перераховано за відповідні плити та проволоку титанову платіжними дорученнями від 14.01.2004р. №1 суму 54750, 00 грн., від 15.01.2004р. №2 суму 54750,00 грн., від 07.05.2004р. №7 суму 37317,66 грн. від 22.06.2004р. №9 суму 1110,00 грн.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24.01.2006р. у справі №2-4053-1/05 визнано недійсним статут та свідоцтва платника податку на додану вартість №36058216 з моменту його реєстрації про що складено відповідний акт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.02.2006р. №2725.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент видачі податкових накладних ПП «Гріно» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про що мало відповідне свідоцтво, а отже, мало право складати податкової накладні у відповідності з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників ПДВ, а тому суб'єкт господарювання правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка в установленому порядку була зареєстрована як платник податку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок ДПІ у Солом'янському районі м.Києва про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень ст.7 вказаного Закону.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 7 травня 2007 року в адміністративній справі №46/106-А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ М.Коваль
__________________ В.Маслій
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 16 ЖОВТНЯ 2008 РОКУ