7 жовтня 2008 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Коваля М.П.,
Маслія В.І.,
при секретарі судового засідання - Калініній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2007 року в адміністративній справі №32/15-А за позовом Закритого акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа - Національний банк України про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень,
У січні 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій, посилаючись на порушення відповідачем податкового законодавства, просив визнати недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення №0000732310/0 від 06.09.2006р. та №0000732310/1 від 24.11.2006р.
Постановою Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2007 року вказаний позов задоволено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про банки і банківську діяльність» і на підставі наведених норм права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 24 травня 2007 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення осіб, які беруть участь у справі та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт №537/2310/22906155 від 21.08.2006р.
В ході перевірки встановлено, що позивачем створено страховий резерв за рахунок валових витрат (в податковому обліку) без наявності боргу (грошового) перед банківською установою, віднесено до складу валових витрат витрати по отриманню юридичних послуг в ІІ кварталі 2005 року, які можна було віднести до складу валових витрат лише у ІІІ кварталі 2005 року по факту їх отримання, до амортизації основних фондів віднесена амортизація, яка здійснена головним банком та умовно включена до суми амортизації філії, що не підтверджено відповідними розрахунковими відомостями розрахунковими відомостями розрахунку суми амортизаційних відрахувань та бухгалтерськими проводками в філії.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.
Відповідно до п.п.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.
Згідно з п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 вищевказаного Закону з урахуванням положень п.п.12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, є банківським кредитом.
Відповідно до п.1.9 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №279 від 6.07.2000р. банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями (у тому числі наданих зобов'язань з кредитування) за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця).
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Договору про умови відкриття резервного акредитива без надання грошового покриття від 03.03.2003р. №820-02-07, укладеного між позивачем та ТОВ «Даталюкс», позивач відкрив на користь Mustek Optik-Computer @ Communication International GmbH безвідкличний, підтверджений, резервний акредитив на суму 100000,00 доларів США, терміном на один рік та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, в розмірі 20%, в сумі 6494,13 грн. Дана операція класифікована позивачем як субстандартна в ІІ кварталі 2003р.
Згідно Договору про умови надання банківської гарантії від 22.07.2002р. №676-07-22, укладеного між позивачем та ТОВ «Пілот», позивач відкрив на користь СЗАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» безвідкличну банківську гарантію на загальну суму 25000,00 доларів США. Дана операція класифікована позивачем як субстандартна в ІІ кварталі 2005р. та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, в розмірі 20% в сумі 6494, 13 грн. В І кварталі 2006р. позивачем частково розформовано страховий резерв по даній операції в сумі 4881,66 грн.
Відповідно до Договору про умови надання банківської гарантії від 31.10.2002р. №745-10-06-гар, укладеного між позивачем та ТОВ «Пілот-Запоріжжя», позивач відкрив безвідкличну банківську контр-гарантію на загальну суму 25000,00 доларів США. Дана операція класифікована позивачем як субстандартна в ІІ кварталі 2005 р. та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, а розмірі 20% в сумі 8117,66 грн.
Відповідно до Договору про умови надання банківської гарантії від 11.02.2002р. №812-02-07-гар, укладеного між позивачем та ТОВ «Пілот», позивач відкрив на користь ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» безвідкличну банківську гарантію на загальну суму 28000,00 доларів США. Дана операція класифікована позивачем як субстандартна в ІІ кварталі 2005 року, та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, в розмірі 20% в сумі 7273,43 грн. В І кварталі 2006 року позивачем частково розформовано страховий резерв по дані операції в сумі 5015,97 грн.
Відповідно до договору про умови надання банківської гарантії від 16.11.2005р. №446-11-05, укладеного між позивачем та ТОВ «О.Т.С.», позивач відкрив безвідкличну банківську гарантію на загальну суму 16219,4 ЄВРО. Дана операція класифікована позивачем «під контролем» в IV кварталі 2005 року, та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, в розмірі 7%, в сумі 37933,52 грн.
Відповідно до Договору про умови надання банківської гарантії від 07.11.2005р. №442-11-05-гар, укладеного між позивачем та ТОВ «О.Т.С.», позивач відкрив безвідкличну банківську гарантію на загальну суму 12184,95 ЄВРО. Дана операція класифікована позивачем «під контролем» в IV кварталі 2005р. та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, в розмірі 7%, в сумі 3161,13 грн.
Відповідно до Договору про умови надання банківської гарантії від 02.12.2005р. №450-11-05, укладеного між позивачем та Юридичною особою Великобританії «Дата люкс лімітед», позивач відкрив на користь MLP Europe S.A.(бенефіціант) пряму безвідкличну банківську гарантію на загальну суму 3768000,00 ЄВРО. Дана операція класифікована позивачем як субстандартна в IV кварталі 2005 р. та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, в розмірі 29% в сумі 431134,86 грн. В І кварталі 2006р. позивачем розформовано страховий резерв по даній операції в сумі 431134,86 грн.
Відповідно до договору про умови надання авалю від 13.05.2005р. №А05/05-01, укладеного між позивачем та ТОВ «Карпатнафтохім», надав поруку по вексельному зобов'язанню - авалю векселів ТОВ «Карпатнафтохім» - на загальну суму 1950000,00 доларів США. Дана операція класифікована позивачем як «під контролем» в IV кварталі 2005 року, та проведено формування страхового резерву із віднесенням до складу валових витрат, в розмірі 5% в сумі 393009,64 грн.
Згідно з Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003р. №514 резервний акредитив - це безвідкличне незалежне зобов'язання банку-емітента, надане в документарній формі (або у вигляді повідомлення) бенефіціару на прохання наказодавця акредитива (принципала) або за себе, або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію у разі отримання платіжної вимоги разом з документами, що підтверджують невиконання зобов'язань наказодавця акредитива (якщо це було передбачено умовами резервного акредитива), та/або отримання переказного векселя (тратти).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство передбачає необхідність оцінки кредитних операцій з метою створення резервів з моменту виникнення у банку зобов'язань щодо надання коштів клієнтам, а не їх фактичного надання. Банк оцінює якість кредитних операцій (в тому числі і тих, що обліковуються на позабалансових рахунках), та, у разі виявлення кредитного ризику, формує резерв за такими операціями та відображає його в податковому обліку відповідно до вимог податкового законодавства.
Отже, позивач має всі законні підстави на формування резерву від нестандартну заборгованість за своїми позабалансовими зобов'язаннями за операціями з надання кредитів, гарантій, поручительств, акредитивів, авалів та віднесення сум сформованих резервів до складу валових витрат у межах, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по наданню юридичних послуг необхідно зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та фізичною особою - підприємцем Ніжник Оленою Степанівною (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 26.05.2005р.
Відповідно до умов договору Виконавець надає Замовнику юридичні послуги, що включають в себе юридичний аналіз матеріалів справи №32/43 за позовом ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, аналіз чинного законодавства щодо суті спору у справі та формування правової позиції Замовника, визначення процесуальної стратегії та подальших конкретних процесуальних дій Замовника, підготовка необхідних процесуальних документів, представництво інтересів Замовника у Вищому господарському суді України.
Згідно з п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
На виконання умов договору про надання юридичних послуг сторони підписали Акт приймання-передачі наданих послуг правового характеру до Договору про надання юридичних послуг від 26 травня 2005 року від 9 червня 2005 року.
Відповідно до п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Актом від 09.06.2005р. підтверджено надання виконавцем замовнику юридичних послуг у ІІ кварталі 2005 року на суму 80209,90 грн. без ПДВ, що є підставою для включення зазначеної суми до валових витрат ІІ кварталу 2005 року.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2007 року в адміністративній справі №32/15-А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ М.Коваль
__________________ В.Маслій
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 10 ЖОВТНЯ 2008 РОКУ