7 жовтня 2008 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Коваля М.П.,
Маслія В.І.,
при секретарі судового засідання - Калініній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2007 року в адміністративній справі №28/100-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,
У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва№0002482306/0 від 30.05.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 34789,14 грн. та №0002472306/0 від 30.05.2006р., яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 83727,54 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2007 року вказаний позов задоволено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і на підставі наведених норм права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2007 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції та пояснень наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі м.Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Іста» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року.
За результатами перевірки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було складено Акт №1048-23/6-25411862 від 25.05.2006р.
В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на суму 34789,14 грн. та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду до декларації з ПДВ за березень 2006 року, на суму 69772, 95 грн.
Як вбачається з вищевказаного Акту та з матеріалів справи, між ТОВ «Торгів дім «Іста» та ТОВ «Примекс-Профі» було укладено Договір поставки №91 відповідно до умов якого ТОВ «Примекс-Профі» було зобов'язано поставити, а позивач прийняти та оплатити лом свинцю згідно умов договору.
На виконання цього Договору ТОВ «Прімекс-Профі» здійснювало поставку позивачу товару (брухт свинцю) окремими партіями протягом січня-лютого 2006 року та виписувало позивачу податкові накладні, що були відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені позивачем до податкового кредиту січня -лютого 2006 року відповідно.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2006 року у справі №2/1299/06 визнані недійсними установчі документи, скасована державна реєстрація, визнана недійсною реєстрація платником податку на додану вартість та визнано таким, що не набуло статусу юридичної особи ТОВ «Прімекс-Профі» з 12.04.2006р. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Прімекс-Профі» анульоване з 13.06.2006р.
Згідно ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент укладання договорів ТОВ «Прімекс-Профі» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і було виключено з нього після винесення рішення Дніпровським районним судом міста Києва у справі №2/1299/06 від 12.04.2006р.
Таким чином, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників ПДВ, а тому суб'єкт господарювання правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка в установленому порядку була зареєстрована як платник податку.
Окрім того, визнання уставних документів контрагентів суб'єктів господарювання недійсними на підставі рішення суду не може обґрунтовувати правомірність нарахування податковою інспекцією податкових зобов'язань.
Також у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому у складі вартості придбаного товару сум податку на додану вартість або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди.
Невиконання контрагентами обов'язку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми, що не відшкодовані платнику податку у встановлений законом строк, вважаються бюджетною заборгованістю.
Оскільки відповідачем в установленому законодавством порядку не виявлено законних підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Прімекс-Профі», зареєстрованого на той час платником податку на додану вартість, та про те, що суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем у січні-лютому 2006 року до складу податкового кредиту.
Отже, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2007 року в адміністративній справі №28/100-А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ М.Коваль
__________________ В.Маслій
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 10 ЖОВТНЯ 2008 РОКУ