Справа № 22-а-4647/08 Головуючий у 1 інстанції Копитова О.С.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
28 жовтня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Бєлової Л.В.
Усенко В.Г.
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 11 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Союз-Віктан ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду мiста Києва від 11 квітня 2007 року позов задоволено.
На зазначену постанову суду відповідачем - Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва, подано апеляційну скаргу, в якій вони просять суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В період з 19.04.06 року по 02.06.06 року відповідачем було проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз - Віктан ЛТД" (далі - Позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 року по 31.12.05 року.
За результатами перевірки 19.06.06 року, відповідачем складено Акт № 245/23-3/20749622 . На підставі вказаного Акта, 27.06.06 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0004422303/0, яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 59 624 290,0 грн., в тому числі за основним платежем - 34 923 100,0 грн., штрафні (фінансові) санкції-24 701 190,0 грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачу було направлено податкові повідомлення - рішення №0004422303/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 55 734 317, грн., з яких 32 774 400 грн.- основний платіж, 22 959 917 грн.- штрафні санкції. та податкове повідомлення - рішення №0004422303/2, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 283 727, 0 грн., з яких 221 575, 0 грн. - основний платіж, 62 152, 0 грн. - штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 283 727 грн., з яких 221 575, 0 грн. основний платіж, 62 152 грн. -штрафні санкції, а саме 38 475 грн.- основний платіж, 10255 грн. - штрафні санкції за порушення пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств" (невідображення в складі валового доходу суми курсових різниць, нарахованих на поточні рахунки в іноземній валюті та інші рахунки в іноземній валюті у зв'язку із зміною курсу валют), 6500 грн. -основний платіж, 1545 грн. -штрафні санкції за порушення пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств" (віднесення до складу валових витрат суми попередніх оплат, сплачені постачальниками, що є платниками єдиного податку), 176 597, 0 грн. - основний платіж, 50 182,5 грн. - штрафні санкції за порушення пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств" (неправомірне включення до складу валових витрат - витрат на соціальну рекламу).
З приводу відображення в складі валового доходу суми курсових різниць, нарахованих на поточні рахунки в іноземній валюті та інші рахунки в іноземній валюті у зв'язку із зміною курсу валют, то колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до п.п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що дохід від операційних курсових різниць відображався в бухгалтерському обліку підприємства у зв'язку із рухом іноземної валюти на поточних рахунках (дебет 31, кредит 71) та рахунках підприємства для здійснення конверсійних (обмінних) операцій (дебет 33, кредит 71) на протязі звітних періодів, а тому, відповідно до вимог абз. 5 пп. 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включався до складу валового доходу.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,що з Акта перевірки неможливо визначити який саме вид валютних коштів не був врахований у складі валових доходів податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновків відповідача про заниження суми валового доходу на 120456, 47 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України - у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З приводу віднесення до складу валових витрат сум відрахувань на соціальну рекламу, то колегія суддів приходить до слідуючого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» - соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.
Згідно з частиною 8 ст.22 Закону України «Про рекламу» - рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв» від 08.09.1997 року № 997, а саме п. 2 передбачено,що рекламодавці тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менш як 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Зазначені відрахування перераховуються до спеціального фонду державного бюджету.
Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктами 5.2.1 та 5.2.2. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.
На основі правового аналізу даних правових норм колегія суддів приходить до висновку, що витрати на соціальну рекламу у даному випадку підпадаютьпід визначення валових витрат плозивача, оскільки здійснені у зв'зку з підготовкою, організацією та веденням виробництва.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що пунктами 5.3.-5.7. ст. 5 Закону не передбачені обмеження щодо віднесення витрат на соціальну рекламу до валових витрат. Даний висновок було вірно зроблено судом пешої інстанції.
З приводу застосування штрафних санкцій, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності їх нарахування через слідуюче.
Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки судом першої інстанції вірно встановлений факт неправомірного нарахування податкових зобов'язань, то і нарахування штрафних санкцій, що обраховується на суму неправомірно визначеної суми податкових зобов'язань є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено правомірності винесення спірних рішень.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 11 квітня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Справа № 22-а-4647/08 Головуючий у 1 інстанції Копитова О.С.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
(вступна та резолютивна частина)
28 жовтня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Бєлової Л.В.
Усенко В.Г.
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 11 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Союз-Віктан ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 11 квітня 2007 року- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: