Справа № 22-а-1083/08 р. Головуючий у першій інстанції: Будішевська Л.О.
Доповідач: Саприкіна І.В.
30 вересня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Маслія В.І.., Коваля М.П.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2007 року у справі за їх позовом до приватного підприємства «Укрпромтехснаб» та приватного підприємства «Аргумент» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення 1960070,49 грн., -
ДПІ у м. Житомирі звернулися до Господарського суду Житомирської області з адмінпозовом до приватного підприємства «Укрпромтехснаб» та приватного підприємства «Аргумент» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення 1960070,49 грн..
Постановою Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2007 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального права, що є безумовними підставами для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня-грудня 2003 року між ПП «Укрпромтехснаб» та ПП «Аргумент»були укладені усні угоди, на виконання умов яких ПП «Укрпромтехснаб» придбали у ПП «Аргумент» товар на загальну суму 1960070,49 грн., а ПП «Аргумент», в свою чергу, придбало у ПП «Укрпромтехснаб» продукції на суму 1960799,10 грн..
Виконання зобов'язань ПП «Укрпромтехснаб» і ПП «Аргумент» підтверджуються виписаними відповідачами видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей; відображенням суми угоди ПП «Укрпромтехснаб» в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг)та її занесенням до податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість у відповідних періодах, актом звірки взаєморозрахунків.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на заздалегідь суперечну інтересам держави і суспільства мету укладення оспорюваного правочину у відповідача ПП «Аргумент»
Вона нібито спрямована на ухилення ПП «Аргумент» від сплати податків за фінансовими наслідками господарської операції, здійсненої на підставі вище згаданого договору, відсутності у підприємства обсягу дієздатності та незнаходження підприємства за юридичною та фактичною адресами, а тому дані обставини є необхідними умовами для визнання угоди недійсною. При цьому позивач посилається на рішення Оболонського районного суджу м. Києва від 21.06.2004 року у справі за позовом ДПІ у м. Києві до ПП «Аргумент» Дембіцького О.А., яким визнано недійсними установчі документи даного підприємства з моменту державної реєстрації (29.03.1999 року), в тому числі Статуту ПП «Аргумент», свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 35327349.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що укладені між відповідачами усні угоди не є такими, що суперечать інтересам держави. Цивільним кодексом України скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в дохід держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.
Судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що наявність умислу не може бути підтверджена вище згаданим рішенням Оболонського районного суду м. Києва, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність зазначених документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу у ПП «Аргумент» на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність направленості оскаржуваної угоди на досягнення мети, що нібито завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) недійсною є угода,укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. При наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін, все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй, на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Згідно з п.11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5\111 від 12.03.1999 року із змінами та доповненнями, необхідними умовами визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу у сторони (сторін) угоди. Тобтосторона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
Із матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною, є правильним, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків ПП «Аргумент» є наявністю протиправного умислу у підприємства.
Проте, відмовляючи в задоволенні позову, Господарський суд Житомирської області не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.
Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Цивільним законодавством України.
Слід відмітити, що суд першої інстанції звернув увагу на положення статті 228 ЦК України, але прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, а не закриття провадження по справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Положеннями статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним по зазначених позивачем підставах судовому розгляду не підлягають.
У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.
Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Таким чином, судова колегія знаходить за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі до приватного підприємства «Укрпромтехснаб» та приватного підприємства «Аргумент» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення 1960070,49 грн.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі - задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2007 року - скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі до приватного підприємства «Укрпромтехснаб» та приватного підприємства «Аргумент» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення 1960070,49 грн. - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді: