Справа № 22-а-1047/08 р. Головуючий у першій інстанції: Євсіков О.О.
Доповідач: Саприкіна І.В.
30 вересня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року у справі за позовом Державного підприємства Завод 410 цивільної авіації до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинним рішення, -
ДП Завод 410 цивільної авіації звернулися до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 26.11.2006 року № 0000772202/2.
Постановою Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року даний позов було задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення господарським судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства Завод 410 цивільної авіації, в тому числі з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2004 р. по 01.04.2006 р.
За результатами перевірки складено акт комплексної перевірки № 2658-3003/23-09-01 128297 від 30.06.2006 р. Даним актом було встановлено, що позивач не повідомив ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про факт здійснення експорту робіт за бартерним договором. У зв'язку з цим відповідачем було прийнято рішення від 09.02.2007 р. за № 0000772202/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким ДП Завод 410 цивільної авіації за порушення п. 4 ст. З Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» нараховано пеню в розмірі 535 552,50 грн. за неповідомлення органів державної податкової служби України про факт здійснення експорту робіт (послуг) за бартерною угодою.
18 грудня 2002 року позивач уклав міжнародний контракт з ЗАТ "Ейр Казахстан" № 55/02-81/8-17юр/28-03 на ремонт та сервісне обслуговування авіаційних двигунів Д-36 № 2253601901006, Д-36 № 7083603201031, Д-36 № 7083601101019, Д-36 № 2253601801004.
По трьох авіадвигунах № 2253601901006; № 7083601101019; 7083603201031 позивачем було виконано роботи з їх капітального ремонту та складено акт виконаних робіт від 10.11.2003; вартість ремонту цих авіадвигунів склала 563.100,0 доларів США.
За ремонт цих трьох двигунів ЗАТ "Ейр Казахстан" перерахувало на рахунок підприємства 427.100,0 доларів США, про що зазначено і в самому акті перевірки.
Заборгованість за виконані роботи з ремонту трьох авіадвигунів складає 136 000,0 доларів США. За ремонт двигуна Д-36 № 2253601801004 оплата від нерезидента не надходила, дебіторська заборгованості за ремонт двигуна Д-36 № 2253601801004 в обліку підприємства не значиться.
У зв'язку з цим, ДП Завод 410 ЦА 11.02.2004 року було подано позовну заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення боргу з нерезидента ЗАТ "Ейр Казахстан" у сумі 412 453.50 доларів США (325 000,00 дол. США за капітальний ремонт (в т.ч. дебіторська заборгованість у сумі 145.000.00 дол. США за ремонт трьох двигунів (Д-36 № 2253601901006, Д-36 № 7083603201031. Д-36 № 7083601101019) та 180.000,00 дол. США за ремонт двигуна Д-36 № 2253601801004), 87.453,50 дол. США - штрафу), а в разі непогашеним боргу на суму 180.000,00 дол. США за ремонт двигуна Д-36 № 2253601801004 - визнання права власності ДП Завод 410 ЦА на двигун Д-36 № 2253601801004.
Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 12.02.2004 року порушено провадження у справі № 34к/2004.
24 травня 2004 року ЗАТ «Ейр Казахстан» перерахувало 9 000,00 доларів США ДП Завод 410 ЦА за ремонт двигунів.
Міжнародний комерційний арбітражний суд при торгово-промисловій палаті України 28.05.2004 у справі АС №34к/2004 прийняв рішення зобов'язати ЗАТ „Ейр Казахстан" сплатити ДП Завод 410 ЦА - 316.000,00 дол. США (136.000,00+180.000,00) основного боргу, 77.873,1 дол. США - штрафу, 12.271,5 дол. США витрат по оплаті арбітражного збору.
В зв'язку з не виконанням ЗАТ «Ейр Казахстан» зазначеного вище рішення суду. Позивач звернувся до Державної митної служби України про переоформлення тимчасово ввезеного двигуна Д-36 №2253601801004 в митний режим імпорту (ІМ 40). Дане звернення було задоволено Державною митною службою України.
Тимчасово ввезеного двигуна Д-36 №2253601801004 переоформлено в митний режим імпорт (ІМ 40) згідно ВМД №035695 від 05.04.2005 року (фактурна вартість 106050.00 дол. США по контракту №55/02-81/8-І7юр 28-03 віл І8.І2.2002р з "Ейр Казахстан". Казахстан.
Отриманий двигун Д-36 № 2253601801004 був оприбуткований га відображений на рахунку бухгалтерського обліку 26 "готова продукція".
В даній ВМД №035645 від 05/04/05 по контракт) №55/02-81/8-17 юр 28-03 від 18.12.02 з "Ейр Казахстан", в графі 24 (характер угоди) вказано код -52.
Відповідно пункту 1 Графи 24 "Характер угоди" Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. N 307, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.09.97 р. за N 443/2247 - визначено, що у графі зазначається код характеру договору (контракту) згідно з Класифікатором характерів у і од.
Згідно класифікатора характерів угод під кодом 52 - значиться переміщення товарів у рахунок виконаних робіт і наданих послуг.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що надходження двигуна по вказаній ВМД відбулось в погашення боргу за надані на користь нерезидента послуги по контракту № 55/02-81 8-17юр/28-03 від 18.12.02. що також передбачено п 6.5 даною контракту.
А, отже, вказана операція має ознаки бартерної в розуміння Закону України «Про регулювання товарообмінних ( бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності».
Закон України «Про регулювання товарообмінних ( бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» містить визначення товарообмінної (бартерної) операції у галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідно - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами ) будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.
У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за ним договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валю і.
Таким чином, відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних ( бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором товари) або органи державної податкової служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг).
Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості експортованих товарів (робіт, послуг).
Отже, підприємство зобов'язане повідомити органи державної податкової служби України протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послу і.
Апеляційна інстанція приходить до висновку, що в даному випадку виконання бартерної частини контракту починається з моменту оформлення ВМД (ІМ 40) №035695 від 05/04 05 по контракту № 55 02-81/8-17 юр 28-03 від 18.12.02 з ЗАТ "Ейр Казахстан", Казахстан в графі 24 (характер угоди вказано код -52). Тобто заборгованість нерезидента по оплаті послуг (в тому числі, витрати на капітальний ремонт) за ремонт двигуна Д-36 № 2253601801004 за вказаним контрактом зменшена на суму 106050,00 дол. США шляхом передачі у власність заводу двигуна Д-36 № 2253601801004 згідно ВМД № 035695 від 05 04.2005року, а не з моменту підписання акту виконаних робіт. Проведення вказаної товарообмінної операції обумовлено п 6.5 даного контракту (послуги які надає ДІЇ Завод 410 ЦА по ремонту двигунів, товар з боку ЗАТ «Ейр Казахстан», який підписаний обома сторонами.
Судова колегія також не може не погодитися з доводами апелянта, що заборгованість за контрактом №55/02-81/8-17юр/28-03 від 18.12.02 по ремонту двигуна Д-36 № 2253601801004, яка підлягала погашенню, підтверджена ВМД № 035695 від 05.04.2005 року та рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.05.2004 року по справі АС № 34к/2004.
Процедура направлення органами державної податкової служби України рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено відповідним Порядком, зокрема. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253 (із змінами та доповненнями (далі Порядок).
В пп. 7.1 розділу 7 Порядку - податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закон) України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій \ сфері торгівлі, громадською харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно здодатком 8 (форма «С»). Даним Порядком чітко встановлена форма рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», встановлено: в разі порушення валютного законодавства до платників податків застосовувати штрафні санкції та фінансові, у вигляді пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірах, визначених відповідними законодавчими актами (п.6.3)
Колегія суддів приходить до висновку, що фінансові санкції та пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності мають однакове значення. Таким чином, застосування фінансових санкцій, у вигляді пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, до підприємства є правомірним.
Також судова колегія приходить до висновку про необхідність зазначити наступне.
При розгляді справи в суді першої інстанції, позивач не згоден з нарахуванням пені з тих підстав, що підприємство не здійснювало експорту робіт (послуг) по ремонту авіадвигуна Д-36 № 2253601801004.
Оскільки колегією суддів встановлено протилежне, з цього слідує наявність у відповідача підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій.
Враховуючи те, що позивач порушив встановлений термін розрахунків в іноземній валюті, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірне застосування до нього фінансових санкцій.
Виходячи з положень статті 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом тест місяців із дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік із дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Постановою Верховного Суду України від 25.03.2008 року встановлено, що порушення правил здійснення господарської діяльності є триваючим правопорушенням.
Таким чином, доводи суду першої інстанції, що річний строк для застосування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідачем пропущено - неправомірні.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції повинен був встановити, що позовні вимоги суперечать нормам податкового законодавства, не обґрунтовані на законі, а тому не можуть бути задоволені.
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до вимог законодавства, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень довела правомірність прийнятого нею рішення, на підставі якого заявлено позов, а отже воно не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року та постановлення нової, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19, 20, 21, 83, 91, 141, 143, 211 Земельного кодексу України, ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - задовольнити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року - скасувати.
Постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державному підприємству Завод 410 цивільної авіації до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинним рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: