Справа № 22 а - 9068/08
26 вересня2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Коваля М.П.
Ситникова О.Ф
при секретарі Поліщук О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ», підприємства з іноземними інвестиціями «Ітрако» про визнання угоди недійсною,
Постановою господарського суду м. Києва від 25.10.2007 року в задоволенні позову відмовлено. На вказану постанову ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову, визнати спірну угоду недійсною за ознаками ст.207 ГК України, застосувати до ТОВ «КТМ» та ПІІ «Ітрако» наслідки, передбачені ст.208 цього Кодексу. Апелянт вказує на неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи та зазначає, що при укладанні спірної угоди ТОВ «КТМ» мало за мету отримати надприбуток за рахунок несплати податків.
Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2004 року між ТОВ «КТМ» та ПІІ «Ітрако» шляхом обміну документами було укладено угоду на реалізацію товару. Згідно накладної № 184 від 29.06.2004 року ТОВ «КТМ» передало ПІІ «Ітрако» товар на загальну суму 7 138,11 грн., з яких 1 189,67 грн. податок на додану вартість. На виконання умов спірного договору ТОВ «КТМ» виписало на адресу ПІІ «Ітрако» податкову накладну № 184 від 29.06.2004 року на загальну суму 7 138,11 грн., з яких 1 189,67 грн. податок на додану вартість. Розрахунки за спірним договором між відповідачами були проведені у повному обсязі.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва вважає підставою наявності в діях ТОВ «КТМ» умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави та суспільства, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.07.2005 року, яким визнано недійсними установчі документи цього ТОВ та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37062059 від 26.09.2003 року.
Однак, рішення районного суду не звільняє позивача від обов'язку доведення наявності умислу ТОВ «КТМ» на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно недоведеності правопорушення, а відповідно наявності умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Доводи апелянта стосовно порушення ПІІ «Ітрако» пп. 7.4.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» під час виконання спірної угоди, що, в свою чергу, підпадає під ознаки ст. ст. 207, 208 ГК України, не приймаються до уваги, оскільки санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однієї із сторін договору. Правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Відповідно до ст. 238 цього Кодексу і, отже можуть бути застосовані лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК України).
Спірна угода була укладена 29.06.2004 року, а позовна заява подана до суду 01.02.2007 року, тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 ГК України, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу.
Зміст спірної угоди не суперечить вимогам закону, а судом не встановлено фактів, що наміри сторін були спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.
На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд
В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову господарського суду м. Києва від 25.10.2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя:
Судді: